Закрити
Едіт Піаф. Її ховала вся Франція, а оплакував - весь світ.
27 Липня 2005, 00:00 , Переглядів: 10001
FacebookTwitterLivejournal
Едіт Піаф. Її ховала вся Франція, а оплакував - весь світ. Фото: devishnik.org Едіт Піаф. Її ховала вся Франція, а оплакував - весь світ

Ніхто не думав, що Едіт зможе співати. Але вона вийшла на сцену і глухим голосом вимовила: "Я співатиму на честь Марселя Сердана. Тільки заради нього".

На паризькому бульварі Шапнель до замурзаної 18-річної дівчини підійшов чоловік, і "закохана" парочка попрямувала до готелю. Вигляд у дівчини був такий жалюгідний, що він запитав:

"Навіщо ти це робиш?"

"Мені потрібно поховати дочку, не вистачає десяти франків", - відповіла вона.

Чоловік дав їй гроші і пішов.

Єдина дочка Едіт Джованни Гасьон померла, і більше дітей у неї не буде. Вона переживе автомобільні катастрофи, спробу самогубства, напади безумства, першу і другу світові війни, зведе з розуму натовп чоловіків і помре в 1963 році, не доживши до п'ятдесяти. Її ховатиме вся Франція, а оплакувати - весь світ. На її могилі напишуть: "ЕДІТ ПІАФ".

Мати народила Едіт прямо на тротуарі. Дівчинку прийняли два поліцейських, які тією нічі обходили квартал. Трапилося це 15 грудня 1915 року. Новонароджену назвали Едіт Джованна Гасьон.

Незабаром після народження Едіт її батька, Луї Гасьона, призвали на фронт, а мати віддала малечу на виховання своїм батькам, що мали схильність до спиртного. У них Едіт проживе 2 роки. Батько, повернувшись з фронту, знайде її хворою, брудною і майже сліпою.

Луї Гасьон вирішив відправити дочку до своєї матері, яка працювала в публічному домі куховаркою.

Тут Едіт жилося набагато краще. Її щодня купали у ванні, чисто одягали і смачно годували. І зір до неї повернувся саме завдяки "співробітницям" будинку терпимості: коли лікарі відмовилися від дівчинки, путани разом молилися про її зір святій Терезі. І трапилося диво - зір повернувся.

Незабаром дівчинка пішла до школи, але обивателі не хотіли бачити поряд з своїми дітьми дитину, що живе в публічному домі, і навчання для неї дуже швидко закінчилося, протривавши лише рік.

З часом батько Едіт забрав її до Парижа, де вже багато років займався ремеслом вуличного акробата.

Гімнастки з неї не вийшло і Едіт стає співачкою. Її спів супроводжує акробатичні виступи батька.

У 14 років вона пішла від батька і стала самостійно заробляти на життя співом, виступаючи на тих же вулицях.

У 17 вона зустрічає своє перше кохання - розсильного Луї Дюпона. З часом вони розлучаються, а через декілька місяців у Едіт народжується дочка Сесель. Незабаром дівчинка захворіла менінгітом і померла. Тоді Едіт ще не знала, що Бог більше ніколи не пошле їй дітей.

У 19 років Едіт на вулиці знайомиться з Луї Лепле, власником кабаре "Жерніс". Розуміючи, що знайшов самородок, Луї влаштовує її виступ в своєму кабаре. Як виявилося пізніше, Луї мав рацію – Едіт підкорила публіку. Він же придумав співачці псевдонім Малятко Піаф – завдяки маленькому зросту співачки (Піаф французькою - горобець).

До речі, на свій перший виступ Едіт Піаф вийшла в чорному в'язаному платті з одним рукавом – другий вона не встигла дов'язати. Голу руку прикривав білий шарф.

Одного разу Лепле знайшли убитим у власній квартирі. Підозрювали і Едіт, правда безрезультатно. Її кар'єра опинилася під загрозою…

Едіт виїжджає з Парижа, потім знайомиться з поетом Реймоном Ассо. Він стає її новим наставником, учить її грамоті і етикету. Формується новий репертуар. Малятко Піаф назавжди перетворюється в Едіт Піаф. І всього через рік після загадкової смерті Лепле вона виступає в найбільшому концертному залі Парижа - "АВС". І знову впокорює публіку. Преса наступного дня писала: "Вчора на сцені "АВС" народилася велика співачка Франції"…

У Піаф з'являється свій будинок в центрі Парижа, з'являються нові знайомі і друзі. Будинок дуже великий, розкішний, але Едіт живе в крихітній кімнаті для прислуги, де вона, за її твердженням, відчуває себе комфортніше, ніж у величезних залах з високою стелею.

 

Коли тиражі платівок Едіт у Франції перевалили за мільйон, нею зацікавилися американські імпресаріо і запропонували влаштувати турне по містах США. Відправляючись за океан, Едіт і не підозрювала, що зустріне там найбільшу любов свого життя - Марселя Сердана, "марокканського бомбардира", майбутнього чемпіона світу з боксу. Він був тим самим чоловіком, якого вона не змогла залишити сама. Вони жили відкрито, але Марсель так і не кинув дружину з трьома дітьми.

Едіт стояла за кулісами нью-йоркського залу "Версаль", готуючись до виступу. В цей час їй передали, що літак, яким Сердан летів до Америки, розбився. Марсель був серед загиблих пасажирів.

Ніхто не думав, що Едіт зможе співати. Але вона вийшла на сцену і глухим голосом вимовила: "Я співатиму на честь Марселя Сердана. Тільки заради нього".

Едіт від горя приохотилася до спиртного. Її примушували давати клятви не пити, але вона вмудрялася порушувати їх під найдивовижнішими приводами. Одного разу вона заявила: "Я дала клятву не пити в Парижі, але я, наприклад, можу відправитися до Брюсселя".

З горем навпіл їй вдалося знов примусити себе вийти на сцену. Але всі плани перекреслила страшна автокатастрофа. Едіт доставили в лікарню, зробили операцію. А після був довгий період реабілітації, під час якого лікар порадив як знеболююче морфій. Так Едіт звикла до наркотику. Пізніше їй не раз доводилося лікуватися.

Останнє кохання співачки - Тео Сарапо (справжнє ім'я Теофаніс Ламбукас), візажіст, грек за національністю, був молодше своєї коханої на 20 років. Він, на відміну від Едіт, знав, що у неї рак і жити їй залишилося не більше року.

Останнього разу Едіт судилося заспівати через півроку після весілля, в березні 1963 року. У квітні її знов поклали до лікарні з діагнозом "набряк легені". Хвороба обтяжувалася двотижневим нападом безумства, під час якого вона не впізнавала Тео.

Перед смертю Едіт попросила Тео дати клятву не літати літаком. Трагедія, яка відбулася з Марселем Серданом, не давала їй спокою. Вона боялася, що щось подібне трапиться з Сарапо. Тео стримав обіцянку. Але його життя все одно обірвалося рано. Він загинув в автомобільній катастрофі через сім років після смерті дружини. Його поховали в тому ж склепі, що і Едіт. На паризькому цвинтарі Пер-Лашез.

Видалити Відміна
Забанити Відміна