Дивовижна історія скупості - Острів знань

Закрити
Дивовижна історія скупості
13 Листопада 2015, 13:02 , Переглядів: 2938
FacebookTwitterLivejournal
Дивовижна історія скупості Портрет Генрієтти Грін, 1897

Скупа власниця мільйонів Генрієтта Грін не включала гарячу воду та опалення, продавала прочитані газети, не милася, не прала, їла тільки холодну вівсянку, запиваючи водою з-під крана. А економія на операції скінчилася для її сина гангреною і ампутацією ноги.

Генрієтта Грін потрапила до Книги рекордів Гіннесса як найскупіша людина у світі. І це не просто слова. Жінка, яка заробляла щороку по кілька мільйонів доларів, була економною до божевілля.

Вона мала єдину вицвілу від довгого носіння сукню, яку ніколи не прала за винятком самої нижньої її частині, що торкалася землі.

А спідню білизну і зовсім міняла тільки тоді, коли вона зотлівали і розривалася, приходячи в повну непридатність.

Плюс до всього в будинку Грін навіть не було мила, так як вона ніколи не милася.

Неважко собі уявити, який ця немита власниця мільйонів мала «аромат», посилений ще й запахом сирої цибулі з рота - її вона жувала постійно, щоб не захворіти.

До речі, якщо відвідування аптеки уникнути не вдавалося, то на повідомлення провізора про те, що скляна тара, в якій їй продають ліки, коштує п'ять центів, вона реагувала завжди однозначно: йшла додому і поверталася зі своєю тарою.

Генрієтта Грін з дочкою і зятем

Спідню білизну, так і одяг для дітей (коли до цього все ж доходила справа) вона купувала виключно в крамниці лахмітника, відчайдушно торгуючись з продавцем за кожен цент.

Такі ж торги вона влаштовувала в бакалії, причому, печиво для дітей, наприклад, брала тільки ламане (так було дешевше), а хліб - найчерствіший, у пошуках якого довго перебирала своїми брудними руками буханки, які на той час не мали індивідуальної упаковки.

А як бонус за те, що вона взагалі облагодіяла магазин своєю покупкою, завжди вимагала безкоштовну кісточку для своєї коханої собачки, яка мала, до речі, такий же нестерпний характер, що і сама Генрієтта.

До речі, на початку ХХ століття (Грін, яка народилася в 1834 році, дожила до 1916-го) її статки становили, за деякими оцінками, від 100 до 200 мільйонів доларів. За нинішніми цінами це мільярди.

Маючи нечувані статки, Генрієтта являла оточуючим такі перли жадібності й скнарості, що бракує слів.

Так, наприклад, переглянувши колонку біржових котирувань, вона посилала дітей продати газету.

А одного разу, втративши в екіпажі двухцентову марку, кілька годин (!) шукала її на підлозі.

Харчувалася вона, зазвичай, вівсянкою, розмоченою на батареї в офісі, куди її пускав знайомий брокер.

Але вівсянка все ж коштувала грошей, мільйонерка ж воліла взагалі нічого не платити. З цією метою вона влаштовувала цілі вистави в дешевих забігайлівках: кидала в суп камінь і тут же влаштовувала гучний скандал, вимагаючи відшкодування оплати.

Як згадував згодом один з її добре знайомих фінансистів, сумка Гетті (так звали її знайомі) завжди була напхана фінансовими докуменами і ... каменюками на випадок непередбаченого сніданку чи обіду в якому-небудь закладі міського громадського харчування.

Саме з цієї причини її оточення було в повній впевненості, що у цієї скнари не все в порядку з головою. Дивно було б думати, що така скнара могла кому-небудь дати на чай хоч цент. Вона якраз прославилася тим, що нікому ніколи не дала чайових жодного разу за все своє життя довге життя.

«Заощадити цент - значить, заробити його», - любила повторювати Генрієтта своїм дітям. І ось настав момент, коли їй вдалося «заробити» таким чином навіть на здоров'ї своїх дітей, особливо - власного сина Неда.

Через абсолютну відсутність в раціоні її дітей яких би то не було вітамінів і калорійної їжі, а також просто від недоїдання у дочки мільйонерки, Сільвії, сильно попсувався зір.

Апофеозом же  жадібності скупердяйки Грін, стала справжня сімейна трагедія.

У одинадцятирічному віці її син Нед, катаючись на санках, отримав важку травму коліна. Замість того, щоб негайно відвезти страждаючу від дикого болю дитину в хороший госпіталь, Генрієта і тут вирішила заощадити: начепила на себе і на нього найстаріше і найбрудніше ганчір'я і відправилася за безкоштовною медичною допомогою в лікарню для бідних.

А коли вони з сином все-таки дісталися до неї, Грін впізнали як найбагатшу жінку Америки і відмовилися прийняти Неда, якому була потрібна термінова операція.

Отримавши відмову, жінка вирішила заощадити на медичному обслуговуванні свого єдиного сина і зайнялася самолікуванням. І результат не змусив себе довго чекати: у дитини дуже скоро розвинулася гангрена і ногу довелося ампутувати.

А професійну ампутацію оплатив вже батько хлопчика, який випадково довідався про нещастя сина - якщо б цього не сталося, неважко уявити, чим би закінчилася вся ця історія. Адже відсутність своєчасного хірургічного втручання могло призвести до обширного зараження крові і летального результату.

Але і це нічому не навчило жінку (та й чи могли навчити!): у чергу на протез Неда поставили все-таки в лікарні для незаможних. І він ще півроку чекав, коли для нього, як для простого смертного, виготовлять «штучну ногу».

А потім до кінця життя так і шкутильгав на найдешевшому пробковому протезі. Ось такий вийшов невеселий «заробіток».

Чи любила Грін-старша взагалі кого-небудь? Так - свою собаку Деві. «Вона виляє хвостом і дивиться на мене відданими очима не тому, що я володію мільйонами, а з просто любить свою господиню», - повторювала Генрієтта кожен раз, коли їй радили позбутися від домашньої тварини, яка через свій огидний характер в черговий раз кусала кого-небудь з гостей або колег мультимільйонерки.

Дісталося від її економії не тільки власним дітям, але й дітям родичів.

Якось кузина Генрієтти вирішила відправитися з чоловіком у подорож до Європи. Своїх дітей вони з чоловіком вирішили залишити на цей час пожити у Грінів. Хлопчик восьми років і дівчинка десяти вже передчували, як проведуть у гостях у тітки Гетті чудових два місяці, які запам'ятаються їм надовго.

Вони та їхні батьки не помилилися лише в одному - ці «канікули» дійсно запам'яталися їм на все життя. Тому що коли двоюрідна сестра повернулася з чоловіком із закордонної поїздки, вона просто не впізнала своїх дітей, доведених відсутністю нормальної їжі до напівнепритомності - це були сомнамбули, в буквальному сенсі слова ледве-ледве стояли на ногах.

Більше того, урізавши норму звичного для них харчування, «відьма з Уолл-Стріт» відправила малолітніх родичів ... трудитися в довколишню пральню, робочий день у якої становив ні багато, ні мало - 14 годин.

Через пережиті кошмари «гостьового» життя і каторжної роботи племінники впали в найжорстокішу депресію і перестали розмовляти.

До того ж королева фінансового світу як могла економила на податках. У той час податкове законодавство в Америці було вельми недосконалим і суперечливим, а деякі його пункти і зовсім виявлялися по суті і за змістом взаємовиключними.

Але «господиня бірж» частенько намагалася перестрахуватися і задурити голову «бандитам з податкової служби». А для цього (щоб уже на сто відсотків убезпечити себе від зустрічей з податковими інспекторами) вона завжди селилася в знімних кімнатах під вигаданими іменами.

І зрозуміло, що вибирала тільки найдешевше житло: зазвичай це були третьорозрядні готелі - свого будинку у неї (знову ж через економію) ніколи не було.

І не тільки вдома, але й офісу: схожа скоріше на жебрачку, ніж на мільйонерку, Генрієтта «поневірялася» по банках, брокерських конторах, офісах фінансових компаній та інших подібних закладів, де їй дозволяли попрацювати, зайнявши який-небудь столик зі стільцем, а іноді і телефоном.

Треба зауважити, що вона ніколи не була в цих офісах небажаним гостем. Адже Грін не просто володіла мільйонами, але і стрімко нарощувала свої статки, володіючи вражаючим чуттям на  коливання ринку цінних паперів.

А інформація про те, які акції та цінні папери вона купує або продає, моментально ставала актуальною і цінувалася на вагу золота.

У 1913 році в Америці була прийнята 16-а Поправка до Конституції, яка недвозначно регламентувала єдиний і чіткий порядок сплати податків. І це завдало непоправної шкоди здоров'ю мільйонерши.

Померла Генрієтта Грін в 1916 році від апопклексіческого удару під час чергової суперечки з приводу ціни на молоко.

Нед, який по вінця наслухався за своє життя настанов про економію і натерпівся від «виховних» акцій «доброї матусі», відразу ж протринькав і прогуляв частину спадщини.

Сільвія ж ще за життя витратила успадковані нею мільйони на благодійні потреби.

Так безрадісно завершилася історія найбагатшої жінки Америки.

Джерело: TopTales
Видалити Відміна
Забанити Відміна