Закрити
Калан
04 Лютого 2013, 14:28 , Переглядів: 4558
FacebookTwitterLivejournal
Калан Фото: http://observerjchs.com Калан

Калан - хижий ссавець з сімейства куницевих. Зовні і за способом життя калани найближче стоять до видри, за що їх іноді називають "морськими видрами". У той же час у них є і ряд особливостей, тому ці тварини виділені в особливий рід з єдиним видом.

Зовнішність калана свідчить про пристосованість цього звіра до життя у воді. Тулуб у нього витягнутий і дуже гнучкий, голова порівняно невелика, вуха маленькі, потопаючі в шерсті, зате вібриси ("вуса") довгі й жорсткі. Слух і зір розвинуті у цих тварин не дуже добре, а ось нюх і дотик відмінні. Очі каланів влаштовані таким чином, що вони краще бачать предмети під собою, а не навколо. Зате навіть при повній втраті зору калан може успішно полювати, орієнтуючись по запаху і тактильним відчуттям.

Передні лапи каланів озброєні маленькими, але чіпкими пальцями, а задні мають плавальні перетинки. Хвіст середньої довжини. Нирки цих тварин здатні виводити велику кількість солей, тому вони можуть пити навіть морську воду. Значний розмір мають і легкі. Повітря, що міститься в них, надає каланам плавучість, тому вони не тонуть, навіть перебуваючи на воді в повній нерухомості. А ось підшкірного жиру у них немає зовсім, захист від холоду забезпечує тільки шерсть. Хутро калана за своїми властивостями дуже схоже на хутро видр.

Воно коротке, дуже густе і тепле. Завдяки високій щільності ворсу хутро практично не пропускає воду до шкіри, хоча зовні намокає. Теплоізолюючі властивості хутра підсилює жирова змазка. Шкіра каланів має ще одну незвичайну властивість. Розмір шкіри значно перевищує розмір тіла тварини, тому на шкірі калана утворюються численні складки. Під пахвами передніх лап складки формують справжнісінькі кишені, в які звірята ховають здобич. У каланів відсутній статевий диморфізм, самці і самки виглядають однаково, самці лише трохи крупніше. Забарвлення у цих тварин буре, на голові хутро світліше і нерідко виглядає майже сивим. Розмір калана вельми значний: у довжину він досягає 1,3-1,4 м (хвіст 30-36 см), а важить 20-45 кг.

Мешкають ці звірі в прибережних водах північної частини Тихого океану. Їх ареал охоплює узбережжя Алеутських, Командорських островів, Камчатки, Аляски і Каліфорнії. Зазвичай калани розташовуються на відстані 10-80 м від берега, в штиль вони можуть віддалятися від суші на декілька кілометрів вглиб океану. В цілому вони ведуть осілий спосіб життя, хоча постійних ділянок не мають і територію свою не охороняють. Місця скупчення каланів носять випадковий характер, вони виникають стихійно на захищених від нападу хижаків мілководдях, багатих кормом.

На відміну від справжніх видр калани проводять у воді велику частину свого життя. Тут вони не тільки годуються, а й розмножуються, сплять, грають. На сушу вони виходять лише для відпочинку, а також при нападі морських хижаків. У минулі століття калани ночували на суші щоночі, але після масового винищення людьми звички звірів змінилися і зараз вони можуть не виходити на сушу місяцями, ночуючи прямо в океані. Завдяки плавучості калани можуть спати на воді, не докладаючи жодних зусиль для того, щоб утриматися на її поверхні. Однак така роль "поплавка" чревата для них іншою небезпекою - відбій калана може понести далеко в океан, де йому не буде порятунку від хижаків. Щоб цього не трапилося, калани перед сном обгортають своє тіло довгими листами морської водорості ламінарії, буквально прив'язуючи себе до мілководдя.

По землі вони пересуваються з деякими труднощами або високо згинаючи спину, або волочачи живіт по камінню немов тюлені. Зате у воді калани відчувають себе абсолютно вільно. Зазвичай вони плавають зі швидкістю 5-8 км/год, але в разі небезпеки можуть розганятися до 16 км/год. Калани чудово пірнають, занурюючись на глибину 20-25 м (у виняткових випадках на 50 м). Під водою вони можуть провести до 8-10 хв. У товщі води вони звиваються, крутяться, перекидаються, на поверхні можуть плавати як на животі, так і на спині. На воді калани сплять завжди вгору черевом, таку ж позу вони приймають при годуванні, чищенні, догляді за дитинчатами. До речі, догляд за шерстю забирає в них більшу частину вільного часу. Калани не просто охайні тварини, а надзвичайні чистюлі. Чищенням хутра вони займаються по кілька разів на день і приділяють їй багато часу. При цьому вони вмивають мордочку водою, труть і розчісують ворс. Така охайність пояснюється тим, що від чистоти хутра залежать його теплоізолюючі властивості, а значить, і життя тварини. Калан з брудним хутром втрачає недозволено багато тепла, слабшає і може загинути.

Калани живуть групами по декілька десятків особин. Склад груп непостійний, звірі періодично можуть залишати їх і переміщатися на великі відстані. Зміна складу проходить абсолютно безболісно, ​​калани доброзичливо ставляться до всіх родичів - знайомих і незнайомих. Взагалі, ці звірята відрізняються надзвичайно лагідною і дружньою вдачею. Вони живуть у мирі з будь-якими морськими тваринами: морськими котиками, тюленями, птахами. Один з одним вони спілкуються писком, в разі загрози можуть шипіти. Калани кмітливі й спостережливі тварини. У зоопарку тварини-новачки швидко переймали звички старожилів, спостерігаючи за їх поведінкою. Активні морські видри переважно вдень, зрідка вони можуть добувати їжу і в місячні світлі ночі.

Оскільки у каланів немає жиру, який захищає їх від холоду, вони змушені порівняно багато енергії витрачати на підтримку температури тіла, тому багато їдять. Їх улюбленою їжею є морські їжаки, крім того вони добувають й інших тварин, що мешкають на дні океану: молюсків, крабів. А ось риба зустрічається в їх раціоні не часто. Як не дивно, але ці родичі видр не дуже вмілі рибалки. Пов'язано це з особливостями їхнього зору. Оскільки калани краще бачать під собою, то їм важко сфокусуватися на пливучій попереду рибі. Спійману здобич тварини утримують в пащі, а поїдають тільки на поверхні води. Під час трапези калан плаває верх черевом, здобич тримає лапами на грудях і відкушує від неї невеликі шматочки. Гострі зуби і потужні щелепи дозволяють йому розколювати тверді захисні покриви тварин (голки морських їжаків, панцирі крабів, раковини молюсків). Стулки молюсків особливо міцні, тому для полегшення трапези калани навчилися користуватися "столовим приладом".

В його ролі виступає плоский камінь, який вони підіймають з дна і кладуть собі на груди. Спійманого молюска калан б'є об камінь, поки його раковина не розколеться. Кожен раз пірнати і підніматися на поверхню не дуже зручно, тому звірята можуть ловити кілька молюсків за раз, ховаючи частину здобичи в "кишеню" під пахвою. Цікаво, що всі калани від народження правші, тому користуються тільки лівою "кишенею".

У каланів немає певного сезону розмноження, тому спарювування може відбуватися в будь-який час року. Ці тварини полігамні, вони не утворюють постійних пар, а один самець може спаровуватися з декількома самками. Самці практично не конкурують один з одним і ритуальних боїв між ними не буває. А ось за самками вони доглядають тривало і ніжно. Закохана пара довго грає і здійснює акробатичні перекиди в воді, щоправда, завершується процес менш романтично - самець сильно кусає самку за мочку носа. Тому під час шлюбного періоду нерідко можна бачити самок з кривавими ранами, а у старих на носі помітні шрами. Як і в багатьох інших куницевих вагітність каланів протікає з так званим латентним (прихованим) періодом, під час якого ембріон не розвивається. Його тривалість може варіювати залежно від погодних і кормових умов. Загальна тривалість вагітності таким чином складає 6-8 місяців.

Самка народжує зазвичай одного, вкрай рідко двох цілком сформованих і покритих хутром дитинчат. Самець у вихованні потомства участі не бере, але його неуважність з лишком компенсує мати. Самки каланів надзвичайно дбайливі, вони віддані своїм малюкам до самозабуття. У перші кілька тижнів самка практично не розлучається з дитинчам, якого весь час тримає в себе на грудях. Пірнаючи за кормом, вона дбайливо сповиває його у водоростях і тут же повертається назад. Дитинча не тоне завдяки плавучості, але саме пірнати ще не вміє. А головне, воно не здатне самостійно доглядати за своєю вовною, що для калана рівносильно смерті. З цієї причини самка ретельно чистить свого малюка, не дозволяючи його шерсті намокати. З часом її відлучки стають тривалішими, хоча годування молоком триває до 5-6 місяців. Але і після цього молодняк до 12-15 місяців знаходиться поруч зі своїми матерями, опановуючи непросту науку виживання в океані.

У разі народження двох дитинчат матері складно їх вигодувати і один з них зазвичай гине. У таких ситуаціях на допомогу може прийти інша самка, яка нещодавно втратила малюка. Справа в тому, що калани охоче вигодовують чужих дитинчат. У разі небезпеки матері не розлучаються зі своїми чадами ні за яких обставин, захищаючи їх до останнього. Якщо дитинча все ж гине, то самка сильно нудьгує і може навіть впасти в депресію. Статевої зрілості самки досягають до 2-4 років, а самці до 5-6. У природі калани живуть всього 8-11 років, хоча в неволі тривалість їхнього життя досягає 20 років.

Така велика різниця в тривалості життя пов'язана з уразливістю каланів перед хижаками. В океані на них полюють косатки (раніше відзначалися напади полярної акули), від яких у каланів при їх відносно невисокій швидкості плавання немає порятунку. На березі небезпеку для них представляють ведмеді і люди.