Закрити
Микола Ріттер - учасник І Олімпійських ігор
05 Квітня 2005, 00:00 , Переглядів: 5422
FacebookTwitterLivejournal
Микола Ріттер - учасник І Олімпійських ігор Микола Ріттер - учасник І Олімпійських ігор

Для кожного любителя українського спорту закономірною є зацікавленість участю наших земляків у всесвітніх спортивних форумах сучасності - Олімпійських іграх. Вони неодмінно переймаються питанням, із якого часу та чиє прізвище розпочинає відлік виступів українських спортсменів на змаганнях найвищого рівня кінця XIX - початку XX ст.

До недавнього часу ця проблема була білою плямою в історії олімпійського спорту України. В останні роки зусиллями вчених, істориків спорту вдалося достовірно виявити, що дійсним учасником І Олімпійських ігор 1896 р. був київський спортсмен Микола Ріттер, який самостійно поїхав до Афін для участі в олімпійських спортивних змаганнях.

Народився Микола Сергійович 27 серпня 1865 року в Полтавській губернії у сім'ї дрібнопомісного дворянина. Батько - відставний поручик Сергій Олександрович фон Ріттер, мати - Софія Іванівна.

У січні 1888 р. 23-річний Микола Сергійович після завершення навчання приїхав до Києва й поступив на службу до Київської казенної палати. У вільний від роботи час займався боротьбою, стрільбою та фехтуванням, які поширювалися серед української молоді. Перебуваючи у Києві, регулярно виступав на змаганнях, познайомився з відомими спортсменами, тренерами і керівниками спортивних товариств та об'єднань.

У березні 1896 р. Микола Сергійович пішов за власним бажанням у відставку в чині колезького секретаря. У заяві на звільнення було написано: "За домашніми обставинами". У характеристиці, підписаній керуючим Київською казенною палатою, зазначено, що державна служба мало цікавила Миколу Сергійовича. Він, будучи від природи високим, широкоплечим і сильним молодим чоловіком, багато часу, сил і енергії віддавав улюбленим видам спорту. Залишивши службу, перед початком І Олімпійських ігор спробував пошукати щастя на Олімпіаді.

У березні 1896 року М. С. Ріттер їде до Греції і подає заявку до секретаріату Олімпіади на участь у змаганнях з греко-романської (римської) боротьби, стрільби з карабіна і фехтування на рапірах. У газеті "Кіевлянинь" у кількох номерах за 1896 р. уміщено публікації про ігри І Олімпіади в Афінах. їх автором був М. С. Ріттер - офіційний кореспондент цієї щоденної газети на Олімпійських іграх. У кореспонденції під назвою "Олімпійські ігри", підготовленій 28 березня 1896 р., автор так розповідає про свою участь в Олімпіаді: "Росіян майже немає, із учасників я один. Про себе можу повідомити, що на спробному випробуванні зі стрільби по рухливій мішені та з боротьби я пройшов першим: усі кулі вдало влучили в мішені, а бажаючих позмагатися у боротьбі вдалося здолати. ...Того самого дня увечері всі вечірні газети дали звіти. Сьогодні вранці, на свій подив, я побачив власне зображення в різних позах в усіх великих газетах".

На жаль, у подальших олімпійських змаганнях М. С. Ріттер з певних причин участі не брав, а перебував на Олімпіаді як офіційний кореспондент газети "Кіевлянинь". Однією з причин відмови від подальшої участі в Олімпійських іграх була втрата ним напередодні фінальних поєдинків медальйона. Як людину віруючу це, можливо, й змусило призупинити участь у змаганнях. "Проте маємо всі підстави вважати, зазначається в книзі "Золоті сторінки олімпійського спорту України" (К.: Олімпійська література, 2000. - С. 20), київського спортсмена-любителя М. С. Ріттера єдиним учасником ігор І Олімпіади від тогочасної Російської імперії". Про подання заявки на його участь в Олімпійських іграх свідчить і лист російського члена Міжнародного Олімпійського комітету Олексія Дмитровича Бутовського від 7 квітня 1896 р., в якому він пише: "Росіян - жодного. Щоправда був тут молодий чоловік із солідною статурою (це про Миколу Сергійовича) і навіть записався на боротьбу, та в день боротьби відмовився від участі". До написання цього листа О. Д. Бутовський ще не знав, що М. С. Ріттер брав участь у попередніх відбіркових змаганнях Олімпіади і виграв їх.

Під час перебування на Олімпійських іграх М. С. Ріттер близько познайомився з генералом О. Д. Бутовським, з яким домовилися проводити після повернення додому цілеспрямовану агітаційно-пропагандистську роботу щодо популяризації новітнього олімпізму на теренах України та Росії. І О. Д. Бутовський не помилився у своєму виборі. Кореспонденції М. С. Ріттера з Афін, надруковані в газеті "Кіевлянинь", свідчать про те, що він глибоко знав і відчував перспективи розвитку олімпійського руху. Напередодні відкриття ігор І Олімпіади він писав, що вона "відкриває нову еру міжнародних спортивних змагань, які стануть з часом взірцем мирних маніфестацій і яких наша епоха потребує більше, ніж коли-небудь".

Після повернення з Олімпіади М. С. Ріттер доклав чимало зусиль для перенесення благородної ідеї П'єра де Кубертена на вітчизняний ґрунт. Він активно пропагував ідеї олімпізму та олімпійського руху в Києві та інших містах через публікації в періодиці, читання лекцій та виголошення доповідей про побачене ним на І Олімпійських іграх в Афінах. Зокрема, одну із своїх лекцій М. С. Ріттер прочитав у Петербурзі в Соляному містечку разом з відомим російським вченим, основоположником теорії фізичного виховання, професором П. Ф. Лесгафтом. Афіша свідчить, що лекція була прочитана 9 квітня 1897 р. 8 год. вечора у великій аудиторій Соляного містечка. До програми входили питання: "Фізична досконалість людини, тілесний розвиток, полювання і спорт, Олімпійські ігри 1896 р.". Білети на лекцію коштували 5 карбованців 30 копійок. У першому відділенні лекцію читав П. Ф. Лесгафт, у другому - М. С. Ріттер за планом: „Спорт. Про створення Всесвітньої Олімпійської спілки і „Всесвітнього Олімпійського бюлетня". „Олімпійські ігри 1896 р. Короткі підсумки Олімпіади 1896 р.".

У першій половині 1897 р. М. С. Ріттер подав декілька листів до Міністерства народної освіти Росії з пропозиціями створити Російський атлетичний комітет або Російський комітет тілесного виховання та народного оздоровлення. Такі комітети, на думку М. С. Ріттера, треба було б організувати при Міністерстві народної освіти Росії. Проте всі його проекти були відхилені через відсутність у цих міністерствах фінансування, а то й просто через всеросійську інерцію до нового, небажання апаратних працівників займатися невідомою для них справою.

У 1897 р. М. С. Ріттер отримав дозвіл на відрядження до Франції для участі в Міжнародному олімпійському конгресі, який проходив з 23 по 31 червня 1897 р. в Гаврі. Конгрес був присвячений педагогічним, історичним, гігієнічним та іншим проблемам розвитку в світі олімпізму та олімпійської ідеї. Перебування Миколи Сергійовича на конгресі значно збагатило й розширило його погляди на ці питання. Він продовжує активно агітувати українську молодь займатися боротьбою та іншими олімпійськими видами спорту і починає працювати над підготовкою книги про розвиток і методику занять атлетичними видами спорту.

Відомому українському вченому в галузі історії важкої атлетики та боротьби Василю Васильовичу Дразі вдалося розшукати в журналі "Всемирная иллюстрация" публікацію, в якій повідомляється, що з 1897 р. М. С. Ріттер мешкає в Петербурзі. В журналі за 1897 р. було надруковано кілька малюнків з боротьби із короткою анотацією до них і повідомленням: "Найближчим часом вийде у світ цікава книга М. С. фон Ріттера, присвячена атлетичному спорту. З дозволу автора подаємо із неї кілька найбільш характерних малюнків". Проживаючи в Петербурзі, Микола Сергійович вступає до атлетичного товариства графа Г. І. Рібоп'єра, де продовжує займатися боротьбою. Про це засвідчив художник, важкоатлет Микола Іванович Кравченко в статті про атлетичні змагання цього товариства в 1897 р., опублікованій у журналі "Новое врємя".

У результаті пропаганди О. Д. Бутовським, М. С. Ріттером та петербуржцем Алексєєвим ідей сучасного олімпізму 17 жовтня 1897 р. в Петербурзі було зібрано представників 10 спортивних і гімнастичних товариств міста для обговорення участі в іграх II Олімпіади в Парижі команди спортсменів Росії та затвердження комітету для її підготовки. Проте їхні зусилля були марні. На II Олімпійських іграх у Парижі 1900 р. від Росії були присутні тільки спостерігачі, хоча заявки надійшли від трьох осіб.

Автор: Микола Зубалій, Владислав Зубалій "Фізичне виховання в школі" № 3, 2004 Видавництво "Педагогічна преса"
Видалити Відміна
Забанити Відміна