Закрити
Мілтон Фрідман
10 Жовтня 2012, 15:50 , Переглядів: 8182
FacebookTwitterLivejournal
Мілтон Фрідман Фото: http://www.salon.com Мілтон Фрідман

Відомий американський економіст, засновник монетаризму, лауреат Нобелівської премії, автор 30 книг і 350 статей.

Американський економіст М. Фрідман народився в I9I2 р. в бідному кварталі Нью-Йорка, у Брукліні, у сім'ї єврейських емігрантів, вихідців із Румунії.

Ще в школі у Фрідмана проявилися великі здібності в матемтики. У I928 р. він вступив до Рутжерського коледжу (Rutgers College), щоб підготувати себе до кар'єри страхового актуарія. Після закінчення коледжу він отримав ступінь бакалавра з двох дисциплін - економіки і математики. Інтерес до економічної теорії пробудили у нього викладачі коледжу А.Ф. Берні, майбутній директор Федеральної резервної системи США, і Г. Джонс, що став згодом комерційним директором Федерального резервного банку в Сент-Луїсі. За рекомендацією Г. Джонса М. Фрідману була запропонована стипендія від економічного факультету Чиказького університету. Одночасно йому пропонувалася стипендія з прикладної математики від Броунівського університету (Brown-University). Після серйозних коливань Фрідман вирішив доцільним обрати Чикаго і з цього часу цілком присвятив себе заняттям у галузі економічної теорії.

У ті роки в Чикаго, викладали Ф.Х. Найт, Дж. Віннер, Г. Шульц і Г. Саймон, що зробили великий вплив на формування Фрідмана як економіста і визначили значною мірою сферу його наукових інтересів.
У Чиказькому університеті Фрідман познайомився з Роуз Директор, яка в I938 р. стала його дружиною, і протягом більше 50 років є постійним помічником Фрідмана в його професійних заняттях, співавтором декількох робіт.

Отримавши в I933 р. ступінь магістра, Фрідман протягом року стажувався в Колумбійському університеті. Тут він під впливом Г. Хотеллінга і У. К. Мітчелла звернувся до математичної економіки, а також до інстиційних та емпіричних підходів. Вони істотно відрізнялися від "чиказької" традиції, яка робила акцент на чистій економічній теорії.

В кінці 1937 р. він перейшов на роботу в Національне бюро економічних досліджень (НБЕІ) в Нью-Йорку, де під керівництвом майбутнього нобелівського лауреата С. Кузнеця зайнявся дослідженням структури доходів. Результати цієї роботи втілилися у їх спільній праці "Доходи від незалежної професійної діяльності", що послужило основою дисертації, за яку Фрідман у 1946 р. був удостоєний в Колумбійському університеті ступеня доктора з економіки.

Під час другої світової війни М. Фрідман працював як економіст в міністерстві фінансів, беручи участь у створенні основ податкової політики у воєнний час. Після війни він викладав спочатку в Міннесотському університету, а потім в 1946 р. повернувся в Чикаго і вже не покидав рідного університету до своєї офіційної відставки у 1977 р.

У 50-х рр.. як консультант уряду США М. Фрідман брав участь у реалізації плану Маршалла, що передбачав відновлення зруйнованої війною економіки Західної Європи. Він одним з перших виступив активним прихильником перегляду Бреттон-Вудської системи і введеня плаваючих валютних курсів.

На початку 60-х рр.. М. Фрідман очолював групу, що виконувала дослідження ролі грошей у торгових циклах для Національного Бюро економічних досліджень (НБЕІ). Інтенсивна робота протягом майже 25 років втілилася в ряд фундаментальних праць з історії та теорії грошового обігу: "Монетарна історія Сполучених Штатів, 1867 - 1960 рр.." (1963), ("A Monetary History of the United States, 1867-1960") , написану Фрідманом у співавторстві зі спеціалістом у галузі історії економіки Ганною Дж. Шварц.

Продовженням цієї роботи стала "Монетарна статистика США" (1970) ("Moneraty Statistics of the United States"), і, нарешті, "Тренди грошової маси у США та Сполученому Королівстві: Їхнє ставлення до доходу, цін і ставок відсотків , 1867-1975"(1982). ("Monetary Trends in the United States and United Kingdom: Their Relation to Income, Prices, and Interest Rates, 1867-1975").

У 60-х рр.. М. Фрідман активно висувається на суспільну арену. У 1964 р. він був економічним радником ультраконсервативного губернатора Б. Голдуортера, в 1968 р. - Р. Ніксона і в 1980 р. - Р. Рейгана. У 1981 р. він стає членом Президентської ради з економічної політики, що складалася з незалежних експертів. Фрідман брав участь у розробці програм лібералістських економічних реформ в Ізраїлі, Чилі та ряді інших країн.

У 1967-1970 рр.. М. Фрідман займав почесну посаду президента Американської економічної асоціації. Доповідь "Роль монетарної політики" ("The Role of Monetary Policy") (1968), прочитана ним при вступлені на цю посаду, стала однією з найпопулярніших його робіт. У 1969 р. М. Фрідман опублікував збірку "Оптимальна кількість грошей та інші нариси" ("The Optimum Quantity of Money and Other Essays"), в котру увійшли найбільш важливі роботи з теорії грошей, написані ним упродовж майже двох десятиліть.

Розробка М. Фрідманом основ монетаристської доктрини супроводжувалася активною полемікою з представниками кейнсіанського табору. Поява резонансної статті М. Фрідмана і Д. Мейсельмена "Відносна стабільність швидкості обігу грошей і мультиплікатор інвестицій в США, 1897-1958 рр.." (1963) ("The Relative Stability of Money Velocity and the Investment Multiplier in the United States, 1897-1958 ") поклала початок суперечок з питань монетарно-фіскальної політики в 60-70-х рр..

У жовтні 1976 р. Фрідман був удостоєний Премії Альфреда Нобеля з економіки "За досягнення в області аналізу споживання, історії грошового обігу і розробки монетарної теорії, а також за демонстрацію ним складності стабілізаційної політики".

М. Фрідман, будучи прихильником лібералізму та ідей Ф. фон Хайєка, в 70-х рр.. був президентом товариства "Мон-Пелерин", що ставило за мету поширення принципів вільного ринку.

Всесвітню популярність і популярність серед широкої громадськості М. Фрідману приніс вихід у світ півмільйонним тиражем його книги "Капіталізм і свобода" (1962) ("Capitalism and Freedom"), яку він написав спільно зі своєю дружиною Р.Д. Фрідман.

Ліберальні ідеї М. Фрідмана отримали свій розвиток у спільних з Р.Д. Фрідман роботах "Свобода вибору" ("Free to Choose", 1980) і "Тиранія статус-кво" ("Tyranny of the Status Quo", 1984). А назва "Свобода вибору" стала відомою заставкою для проведених М. Фрідманом по телебаченню бесід з соціальних і економічних питань. Його ідеї отримали широку популярність завдяки також регулярним публікаціям в "колонці економіста" в журналі "Новини тижня" ("Newsweek"), яку він вів з 1966 по 1984 р.

Перу М. Фрідмана належать понад 30 книг, понад 350 статей.

Після відходу з Чиказького університету М. Фрідман переїхав до Сан-Франциско. Крім Нобелівської премії, він удостоєний медалі Джона Бейтса Кларка Американської економічної асоціації в 1951 р., почесних вчених ступенів багатьох американських і зарубіжних університетів і коледжів.

Джерело: http://www.niceeconomic.ru
Видалити Відміна
Забанити Відміна