Закрити
Фрідріх Август фон Хайєк
10 Жовтня 2012, 13:57 , Переглядів: 7316
FacebookTwitterLivejournal
Фрідріх Август фон Хайєк Фото: http://burusi.wordpress.com Фрідріх Август фон Хайєк

"До цих пір ми ще не віддаємо собі звіту, - пише Хайєк, - у тому, що справжні експлуататори в сучасному світі не егоїстичні капіталісти і підприємці, взагалі не окремі індивіди; це спільноти, чия влада виникає, по-перше, з морального схвалення суспільством колективізму, по-друге, з властивого членам спільноти почуття групової лояльності. Наше суспільство налаштоване на користь організованих інтересів. Це і є головна причина дійсної несправедливості в нашому суспільстві і деформації економічної структури".

Фрідріх Август фон Хайєк народився 8 травня 1899 року в родині професора біології Віденського університету. У 1917 році, після закінчення школи, його призвали в австрійську армію. Він служив артилерійським офіцером на італійському фронті.

У 1918 році Фрідріх вступив до Віденського університету, де вивчав право, економіку, філософію і психологію. У 1921 році Хайєк почав працювати в Австрійському бюро врегулювання військових претензій, одночасно відновивши заняття у Віденському університеті, де до ступеня доктора права в 1923 році долучив докторський ступінь з економіки. Молодий вчений провів рік в найбільших дослідницьких центрах США, а повернувшись до Австрії, став директором Австрійського центру економічних досліджень. Крім того, він став членом приватного семінару Мізеса, увійшовши тим самим до групи найбільш впливових економістів і філософів.

У 1929 році Хайек приступив до читання лекцій у Віденському університеті, а в наступному році його запросили прочитати чотири лекції в Лондонській школі економіки.

У Лондоні Хайєк став ініціатором однієї з найбільш тривалих економічних дискусій тридцятих років. У 1930 році Д.М. Кейнс опублікував свою роботу "Трактат про гроші", рецензію на яку написав для журналу "Економіка" Хайек. У відповідь на це Кейнс попросив італійського економіста про-марксистського спрямування П'єро Сраффа написати для редагованого ним журналу "Економік джорнел" рецензію на книгу Хайєка "Ціни і виробництво". Пішла тривала і сердита полеміка у формі цілої серії коментарів, відповідей і заяв. У кінцевому рахунку кожна скільки-небудь значна особистість в британській економічній науці взяла участь у цьому спорі. Вже в 1976 році маститий вчений Дж. Шекл назвав цю роботу Хайєка "пророчим попередженням, яке на сорок років випередило свій час".

По суті, теорія торгового циклу Хайєка грунтувалася на австрійській теорії капіталу. Згідно Хайека, існує рівноважна структура утворення капіталу. У період економічного підйому (як це було в кінці двадцятих років) відбувається примусове заощадження, обумовлене кредитною експансією (навіть за умови незмінності рівня цін), що веде до збільшення запасів капіталу. Рано чи пізно це перенагромадження капіталу в порівнянні з добровільними заощадженнями приводить до кризи. Концепція Хайєка передбачила монетаристське пояснення Великої депресії, яке запропонував М. Фрідмен. У той же час Хайєк стверджував, що депресії було властиве надмірне споживання в поєднанні з невірною економічною політикою. Велике безробіття було викликане не відповідним потребам попитом, як це стверджував Кейнс, а перекосами, як завзято заявляв Хайек, у відносних цінах. Ці перекоси, в свою чергу, утворилися через непередбачені зміни у пропозиції грошей, що призвели до дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили в масштабах всієї економіки. Тільки ринковий механізм, стверджував Хайек, може виправити цю незбалансованість і повернути систему до стану рівноваги; експансіоністська та інтервенціоністська політика уряду не була необхідною або продуктивною.

Хоча більшість спостерігачів вважали, що ця суперечка завершилася на користь кейнсіанців, теорії Хайєка зіграли роль маяка для того розвитку макроекономіки, який відбувся майже сорок років опісля. Наприклад, він вважав, що експансіоністська фіскальна і монетарна політика може привести до розширення сукупного виробництва в короткостроковому плані, але через вплив на відносні ціни в кінцевому рахунку відбудеться зростання і безробіття, і інфляції. Цей висновок передбачино теорією Фрідмена про "природну норму" безробіття і явив собою точний опис "стагфляції" сімдесятих років. Твердження Хайєка про те, що теорія макроекономічних подій потребує макроекономічного фундамента, і концентрація його уваги на труднощах встановлення відмінності між змінами у відносних і в абсолютних цінах (викликаних змінами у пропозиції грошей) утворили серцевину революції "раціональних очікувань" в макроекономіці.

У 1933 році вийшла книга Хайєка "Грошова теорія і економічний цикл", яка в чомусь передбачила ідею монетаристів п'ятдесятих років. За нею послідували: "Прибуток, процент і інвестиції" (1939 р.), "Чиста теорія капіталу" (1941 р.).

Поступово, однак, Хайек розширив область проблем. Його книги "Дорога до рабства" (1944 р.), "Індивідуалізм і суспільний лад" (1948 р.) і "Конституція свободи" (1960 р. ) далеко виходять за рамки чистої теорії. Тут Хайек, не замислюючись, перетворився в інституціоналіста і навіть історика.

Книгу "Дорога до рабства", написану в Лондоні під час Другої світової війни, можна назвати так: "Народження фашизму з духу соціалізму". Але зміст її набагато ширше названої теми. Шляхом своєрідного історико-психолого-економічного аналізу Хайек розкриває те, яким чином індивідуалістична культура Заходу дев'ятнадцятого сторіччя породила в собі самій тяжіння до колективізму і чому логічним наслідком теорії про загальну рівність без експлуатації стала практика деспотизму та поневолення.

"Те, що в наші дні, - пише Хайєк, - менше поважається і рідше виявляється в духовному житті незалежність, самостійність, готовність йти на ризик, здатність захищати свої переконання проти більшості і згоду добровільно співпрацювати з ближнім - це, по суті, саме ті гідності, на яких стоїть індивідуалістичне суспільство".

У колективістської етики, вважав він, верховним неминуче стає принцип "мета виправдовує засоби". Його критика соціалізму грунтується не на вірі в ефективність капіталізму, яку підкреслює неокласична політекономія добробуту, а на переконанні, що централізоване соціалістичне планування ніколи не зможе реагувати швидко, як ринковий механізм, на постійні коливання в умовах попиту і пропозиції. Більш того, згідно концепції Хайєка, при соціалізмі відсутня інформація про переваги споживачів і про комерційну виробничу технологію, яка необхідна для розрахунку рівноважних цін і кількостей товару.

Головна перевага вільних ринків полягає в тому, що ціни тримають в собі всю інформацію, необхідну для споживачів фірм, щоб прийняти раціональні економічні рішення при набагато більш низьких витратах, ніж в будь-якій іншій системі. Тут і уряди не можуть поліпшити ринкові результати, а поняття "ринкова невдача" або "недосконала конкуренція", з точки зору Хайєка (за винятком того, що відбувається за урядовими указами у випадках, коли уряди надають юридичні права і владу профспілкам), повністю позбавлені сенсу.

У 1950 році Хайек зайняв пост професора з соціальних наук і моралі Чиказького університету, на якому залишався до 1962 року. У 1963 році він повернувся в Європу, щоб зайняти посаду професора економічної політики у Фрайбургському університеті (Німеччина). Через п'ять років перейшов в Зальцбурзький університет, де провів дев'ять років, повних розчарування.

У 1974 році Фрідріх фон Хайєк отримав Нобелівську премію з економіки "за концептуальні роботи з теорії грошей і економічних коливань і глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституційних явищ".

У своїй Нобелівської лекції Хайєк кинув на адресу економістів докір в некритичному сприйнятті "наукоподібності" (під цим словом розумів грубі, що базуються на некоректних або не відносяться до суті справи вихідних реченнях, на базі яких будувалися економетричні моделі, які виражаються тільки в кількісних вимірах) і в прагненні передбачати наслідки експансіоністської монетарної та фіскальної політики на основі того, що він називав "претензією на знання".

Хайєк був і залишився твердим у своїй прихильності до системи, що забезпечує особисту свободу для всіх.

У 1973-1979 роках Хайєк опублікував трилогію "Закон, законодавство і свобода": "Правила і порядок", "Міраж соціальної справедливості", "Політичний лад вільних людей".

Тут Хайєк досліджує саме поняття laissez-faire. Зрозуміло, що мова йде вже не тільки про свободу торгівлі і навіть не тільки про економічну свободу, але просто про свободу. Тому що економічна свобода невіддільна від політичної.

Підкреслюючи кардинальну роль свободи, Хайек вказує й іншу невід'ємну якість демократії: згода всіх жити за певними правилами. Сваволя і вседозволеність - це фікція свободи.

"Практика показала, - говорить Хайек, - що ми, самі того не бажаючи, створили машину, що дозволяє ім'ям гіпотетичної більшості санкціонувати заходи, зовсім не угодні більшості, навпаки, такі, які більшість населення, скоріш за все, відкинуло б, і ця машина видає рішення, що не тільки не відповідають нічиїм бажанням, але й попросту неприйнятні в їх сукупності для розсудливої ​​людини у силу властивої їм суперечливості".

Хайєк резюмує:

"Тільки зусилля граничних виробників, які заробляють собі на життя тим, що вони примудряються поставляти послуги за ціною набагато нижчою, ніж та, яку споживач був би готовий заплатити, будь загальний обсяг поставок менше, забезпечують нам достаток і покращують наше життя. Колективний ж інтерес організованої групи завжди буде направлений проти цього загального інтересу; організована група завжди буде заважати граничному виробнику зробити останню потрібну добавку до загального обсягу послуг".

У 1977 році Хайек повернувся у Фрайбург і вже більше не залишав його. Він був обраний членом Британської академії наук, Австрійської академії наук, Аргентинської академії економічних наук. Йому присвоєно велике число почесних вчених ступенів.

У числі робіт останнього періоду - економічна "Роздержавлення грошей" (1976 р.) та філософсько-політична "Фатальна омана" (80-ті рр..). Так що подвійну лінію творчості Хайєк зберіг на все життя.

Помер Хайєк у Фрайбурзі 23 березня 1992 роук.

Джерело: http://biopeoples.ru
Обговорення (1)
olbond21 13 Травня 2016, 12:46
Дуже цікаво
Видалити Відміна
Забанити Відміна