Закрити
Видатні футболісти України - Шевченко та інші
09 Жовтня 2012, 00:51 , Переглядів: 24160
FacebookTwitterLivejournal
Видатні футболісти України - Шевченко та інші Фото: http://ukrfoto.net Шевченко Андрій Миколайович

Історія знає безліч імен видатних особистостей, що, відкинувши загальновизнані норми, ішли своїм тернистим шляхом. Не завжди їх сприймало оточення. Далеко не всі витримували такий тиск — багато хто йшов на компроміс. Однак знаходилися й такі, що, незважаючи на удари долі, непорозуміння, день у день наполегливо йшли до поставленої мети. І зрештою здобували визнання.

Шевченко Андрій Миколайович

Андрій Шевченко народився в селі Двіркивщині Яготинського району Київської області 29 вересня 1976 року.

Незабаром після народження сина сім'я Шевченка переїхала до Києва, де Андрій пішов у перший клас 216-ої середньої школи.

Закінчив Київський інститут фізкультури і спорту.

Амплуа - нападаючий. Грав на позиції центр-форварда.

Вихованець динамівської футбольної школи. Значний вклад в успіхи футболіста зробив особисто великий український тренер Валерій Лобановський.

1992-1999 рр. - гравець ФК "Динамо" (Київ) (в основному складі - з 1994 року).

1999-2006 рр. - гравець ФК "Мілан" (Італія). Сума угоди з продажу гравця склала $25 млн. За підсумками першого сезону в Серії А Шевченко став кращим бомбардиром італійської першості, забивши 24 м'ячі в 32-х іграх. Період, проведений в Італії, став піком кар'єри футболіста.

2006-2007 рр. - гравець ФК "Челсі" (Англія). Власник клубу, російський мільярдер Роман Абрамович, заплатив за перехід відомого нападника близько $60 млн.

2008-2009 рр. Шевченко знову провів в італійському "Мілані". Клуби підписали контракт на річну оренду гравця з правом викупу.

У 2009 р. повернувся до рідного київського "Динамо". Контракт підписано на два роки.

Член збірної України (дебютував у 1995 році), багаторічний капітан команди. Станом на 11 жовтня 2008-го у складі збірної забив 39 голів, з капітанською пов'язкою виводив команду на поле 28 разів.

Досягнення.

У складі "Динамо":

  • п'ятикратний чемпіон України (1995, 1996, 1997, 1998, 1999);
  • трикратний володар Кубка України (1996, 1998, 1999);
  • кращий футболіст України (1997, 1999, 2000, 2001).

У складі "Мілану":

  • чемпіон Італії 2004 року;
  • кращий бомбардир чемпіонату Італії (2000, 2004);
  • володар Кубка чемпіонів і Суперкубка Європи (2003);
  • кращий футболіст Європи (2004);
  • кращий нападаючий УЄФА (2006).

Окрім спорту останнім часом футболіст велику кількість особистого часу приділяє доброчинності.

Одружений на фотомоделі Крістен Пазік. Подружжя виховує двох синів - Джордана (2004 р.н.) і Крістіана (2006 р.н.).

Тимощук Анатолій Олександрович

Анатолій Тимощук народився 30 березня 1979 року в Луцьку.

Випускник футбольної школи луцького клубу "Волинь" (тренер - В.Байсарович) і київського спортінтернату (нападаючий, пізніше - опорний півзахисник).
Амплуа - півзахисник.

З 1995 року виступав за клуб "Волинь" (Луцьк). Провів 62 матчі, забив вісім голів.

У 1998 році перейшов у ФК "Шахтар" (Донецьк). За цей клуб провів 57 матчів в єврокубках, забив один гол. У розиграші Кубка України провів 45 матчів, забив один гол. У чемпіонатах України - 227 матчів (32 голи).

З лютого 2007 по червень 2009 рр. - гравець російського клубу "Зеніт" (Санкт-Петербург), капітан команди.

У 2009 р. підписав контракт з ФК "Баварія" (Мюнхен).

Виступав за юнацьку і молодіжну збірні України. З 2000 року виступає за національну збірну України (1 гол в 64 матчах), п'ять разів обирався капітаном команди. Учасник фінального турніру Чемпіонату світу 2006 року в Германії.

Досягнення:

  • 1999 - віце-чемпіон України.
  • 2000 - віце-чемпіон України.
  • 2001 - віце-чемпіон України, володар Кубку України.
  • 2002 - чемпіон України, володар Кубку України, кращий гравець Чемпіонату України.
  • 2003 - віце-чемпіон України.
  • 2004 - віце-чемпіон України, володар Кубку України.
  • 2005 - чемпіон України, володар Суперкубку України.
  • 2006 - чемпіон України, кращий гравець Чемпіонату України.
  • 2007 - чемпіон Росії, кращий гравець російського Прем'єра.
  • Нагороджений українським орденом "За мужність" III ступеня.
  • 2008 - володар Суперкубку Росії, володар Кубка УЄФА - 2007/2008, нагороджено почесним званням "Заслуженого на працівника фізичної культури і спорту України", володар Суперкубку УЄФА.

Шовковський Олександр Володимирович

Олександр Шовковський народився 2 січня 1975, м. Київ, СРСР.

Український футболіст, воротар клубу "Динамо" (Київ). Вихованець ДЮСШ "Динамо" Київ.

Виступи за національну збірну почав у листопаді 1994 року в грі з Естонією (3:0). Виступав на чемпіонаті світу 2006, де особливо відзначився в матчі зі збірною Швейцарії, не пропустивши жодного м'яча в серії післяматчевих пенальті і забезпечивши української збірної вихід у чвертьфінал турніру. Олександр став першим воротарем, який на чемпіонатах світу з футболу в серії післяматчевих пенальті не пропустив жодного м'яча. У лютому 2009 року зіграв 85-й раз за збірну в матчі проти Словаччини (3:2).

23 березня 2010 у ЗМІ з'явилися повідомлення, що Олександр прийняв рішення закінчити виступи за національну збірну. Всього у складі "жовто-синіх" Шовковський провів 86 матчів, пропустив 70 м'ячів. Сам воротар пізніше повідомлення спростував.

8 лютого 2011 на турнірі на Кіпрі Cyprus Cup, в товариському матчі проти Румунії Шовковський, вийшовши в компенсований час на заміну, став найстаршим гравцем в історії Української збірної - 36 років і 36 днів. У післяматчевих пенальті Олександр взяв два з них, і таким чином зумів вивести Україну у фінал кубка (2:2, пен 4:2). Там України обіграла збірну Швеції (1:1, пен 5:4) і стала переможцем турніру.

Перший футболіст, який провів більше 100 матчів за українські команди в єврокубках.

Спортивні досягнення:

  • 12-кратний чемпіон України: 1993/94, 1994/95, 1995/96, 1996/97, 1997/98, 1998/99, 1999/2000, 2000/01, 2002/03, 2003/04, 2006/07, 2008/09.
  • 2-е місце в чемпіонаті України: 2001/02, 2004/05, 2005/06, 2007/08, 2009/10, 2010/11.
  • 8-кратний володар Кубка України: 1995/96, 1997/98, 1998/99, 1999/2000, 2002/03, 2004/05, 2005/06, 2006/07.
  • 3-разовий володар Суперкубка України: 2004, 2006, 2009.
  • Володар Кубка Першого каналу: 2008.

Нагороди:

  • Кавалер Ордена "За заслуги" ІІІ ступеня (1999).
  • Кавалер Ордена "За мужність" III ступеня.

Євтушенко Вадим Анатолійович

Вадим Євтушенко народився 1 січня 1958, П'ятихатки Дніпропетровська область, Українська РСР.

Радянський і український футболіст, тренер. У минулому, півзахисник київського Динамо. Майстер спорту міжнародного класу (1986). Заслужений майстер спорту СРСР (1986).

Закінчив Кіровградский педагогічний інститут. На початок 2011 року - експерт телеканалу "Футбол". З 1968 року займався у місцевій футбольній школі міста П'ятихатки.

У 1978 році перейшов в аматорську команду міста Кіровоград "Буревісник". Там його помітили тренери кіровоградської"Зірки", що грала в першій лізі чемпіонату СРСР. Забивши за команду 11 голів, що для півзахисника було пристойним результатом, привернув увагу селекціонерів київського "Динамо".

У "Динамо" (Київ) під керівництвом Валерія Лобановського досяг найкращих результатів у кар'єрі гравця. Став чотириразовим чемпіоном СРСР і триразовим володарем кубка СРСР.

15 червня 1980 дебютував у складі збірної СРСР у грі проти збірної Бразилії (це була єдина гра, коли збірна СРСР виграла у бразильців, рахунок гри 2:1). Всього у складі збірної провів 11 ігор, забив 1 гол. Учасник чемпіонату світу 1986.

У 1986 році разом з командою завоював Кубок Кубків УЄФА, за що був нагороджений званням заслуженого майстра спорту СРСР. Коли в команду прийшли більш молоді гравці Протасов і Литовченко, перестав потрапляти в основу і перейшов до "Дніпра", з яким став чемпіоном СРСР у п'ятий раз. Однак нова команда Євтушенку не сподобалася, і він скористався нагодою поїхати до Швеції.

Спочатку на Євтушенко розраховував шведський "Хаммарбю", але у команди не знайшлося достатньої суми на оплату переходу футболіста. У підсумку, Євтушенко переуступили АІКу.

У Швеції виступав дуже успішно - допоміг АІКу в 1992 році, після 55-річної перерви, стати чемпіоном країни.

У АІКе був у числі кращих бомбардирів, визначав гру команди, був улюбленцем уболівальників. Останні заступилися за Євтушенко, коли з'ясувалося, що за законодавством Швеції він не може грати в країні більше 4-х років і змушений знову оформляти дозвіл на проживання. Тим самим, вони допомогли футболістові продовжити кар'єру в Швеції.

У 1994 перейшов до клубу 1-ї ліги Сіріус Упсала, де через 2 роки і завершив кар'єру.

Перейшов на тренерську роботу. Спочатку довелося працювати помічником тренера, оскільки, незважаючи на заслуги гравця, довіри до тренера-іноземця не було. Більше того, тренерська робота була не основним місцем роботи - велику частину часу віддавав роботі економіста у філії японської туристичної фірми.

У 1996 працював з командою 4-го дивізіону Реймерсхольм. У 1997-1999 був 2-м тренером клубу вищої ліги Хаммарбю, допоміг команді в 1998 стати бронзовим призером чемпіонату Швеції.

З 2001 року очолював команду другого шведського дивізіону "Валста Сіріанска".

У 2008 повернувся на Україну, рік працював асистентом головного тренера національної збірної країни Олексія Михайличенка.

Спортивні досягнення:

  • Чемпіон СРСР: 1980, 1981, 1985, 1986, 1988. Один з 25-ти футболістів, які ставали чемпіонами СРСР у складі двох різних команд.
  • Чемпіон Швеції: 1992.
  • Володар Кубка СРСР: 1982, 1985, 1987, 1989.
  • Володар Кубка володарів Кубків УЄФА: 1985-1986.
  • У списках 33-х кращих 2 рази: № 2 - 1982, № 3 - 1986.
  • Член клубу Григорія Федотова: 110 голів.