Закрити
Оракул з Омахи - Уоррен Баффетт
08 Жовтня 2012, 13:29 , Переглядів: 4138
FacebookTwitterLivejournal
Оракул з Омахи - Уоррен Баффетт Фото: http://www.bfm.ru Оракул з Омахи - Уоррен Баффетт

Уоррен Баффетт - американський інвестор, найвідоміший у світі портфельний менеджер і бізнесмен.У.Баффетт один з найбагатших людей в світі (його капітал був оцінений приблизно в 62 млрд. дол США). При цьому в свої 80 років він має найбільшу кількість акцій компанії Berkshire Hathaway і до того ж її керуючим директором, а його капітал примножується з кожною секундою.

Уоррен Баффетт народився в м. Омаха, штат Небраска, 30 серпня 1930 р. Його батько (Говард Баффетт) був процвітаючим біржовим трейдером (пізніше він став власником брокерської фірми) і конгресменом. Безумовно, робота батька з ранніх років сформувала у Баффетта інтерес до фінансових операцій, ринків, до біржі.

Першу свою угоду юний Баффетт зробив у віці шести років. У магазині свого діда він купив на кишенькові гроші шість банок "Coca-Cola" по 25 центів кожну і продав їх по 50 центів членам своєї сім'ї. (За деякими даними - Баффетт заробив тоді всього 12 центів, але факт залишається фактом, що в 6 років Баффетт заробив свої перші гроші).

У 11 років Баффетт, наслідуючи приклад батька, вирішив спробувати себе в біржових спекуляціях. Об'єднавшись зі старшою сестрою Доріс (всього у Баффетта було 3 сестри), і взявши грошей у борг у батька, він купив три привілейовані акції Cities Service по $ 38. Незабаром їх ціна опустилася до $ 27, а потім піднялася до $ 40. На цій позначці Уоррен продав акції з метою зафіксувати прибуток і заробив за вирахуванням комісії $ 5. Однак усього лише через кілька днів ціна Cities Service перевищила $ 200 за акцію.

Баффетт досі згадує про ту свою помилку. Він засвоїв урок: марно змагатися з біржею в умінні передбачати ситуацію. З тих пір Баффетт вважає, що саме життя навчило його головного принципу інвестування - "терпіння винагороджується".

Легенда про три привілейовані акції "Cities Service" цікава не стільки своєю анекдотичністю, скільки прихованою  у ній підказкою про суть "інвестиційного методу Уоррена Баффета". Того самого методу, що вже понад сорок років не дає спокою обивателям і підприємцям планети. У першому наближенні може здатися, що сповідування Баффеттового "інвестування на віки" - всього лише різновид консервативної стратегії "Buy & Hold" (купуй і тримай), популярної в колах університетських економістів-теоретиків. Проте вже просте зіставлення реальних досягнень не залишає від цієї гіпотези каменя на камені: 10 тисяч доларів, вкладені в холдингову компанію Баффетта "Berkshire Hathaway" в 1965 році, перетворилися сьогодні в 51 мільйон, тоді як аналогічна сума, інвестована в індекс Standard & Poor's 500, не дотягнула і до півмільйона (допитливі люди порахували: акурат 497 431 долари!). Іншими словами, "метод" Уоррена Баффета виявився ефективнішим "Buy & Hold" в 100 разів!

Оскільки обидва інвестиційних підходи припускають довічну купівлю цінних паперів, справедливо припустити, що родзинка Уоррена Баффета ховається в конкретному наповненні портфеля - своєрідному "Choose & Hold" у виконанні великого майстра. На жаль, заміна одного слова у назві стратегії нічого не прояснює: вибирати-то воно, звичайно, треба, от тільки ЩО вибирати і ЯК? Відповідь на ці питання, а також на найголовніший - НАВІЩО, ми і спробуємо відшукати в біографії великого інвестора.

У 13 років юний Уоррен взявся за доставку газети Washington Post і заробив на цьому $ 175 в місяць. Окрилений успіхом, він здивував усіх родичів, заявивши, що якщо до 30 років не стане мільйонером, то зістрибне з даху найвищої будівлі в Омасі. Баффетт благополучно подолав 30-річну позначку, і заробив свій перший мільйон, коли йому виповнився 31 рік. Тоді ж, в 1943 році, в 13 свої років Баффетт заплатив свій перший прибутковий податок у розмірі 35 дол США.

У 1945 р. в 15 років (у старших класах школи) Баффетт зі своїм другом вклали $ 25 в покупку б. у. ігрового апарату (пінбол), який друзі поставили в перукарні, і в найближчі місяці збудували "мережу" ігрових апаратів з 3 штук в різних місцях міста.

У 1947 р. Баффетт закінчив вашингтонську школу В. Вільсона (Woodrow Wilson High School), і перед ним як перед будь-якою молодою людиною постало питання: а що далі; чи варто витрачати свій час на навчання, коли в цей час можна заробляти гроші . До 17 років статок Баффетта досягав п'яти тисяч доларів, які він заробив все тим же способом - розносив пошту та постійно приторговував.

Захоплення викликає той факт, що якщо переводити цю суму в сучасний еквівалент - 42 тисячі 610 доларів і 81 цент, то стає ясно, що вже тоді Баффетт твердо вирішив стати мільйонером.

Ясність у питання з продовженням навчання вніс батько Уоррена, Говард Баффетт, колишній брокер, який популярно пояснив синові на пальцях, що найбільші гроші в житті заробляють тільки люди з гідною освітою. Зрозуміло, мова йде не про отримані знання, а про соціальний статус, який тільки і дозволяє відкрити важливі двері в потрібних установах.

У підсумку, після закінчення вищої школи в 1947 році Баффетт вступив до Університету штату Пенсільванія (The Wharton School) на факультет фінансів, на якому провчився два роки. 1949 році  Баффетт вступив до братства Alpha Sigma Phi, членами якого також від університету штату Небраска були його батько і дядько. Доля склалася так, що Говард Баффетт (батько майбутнього мільярдера) програв у 1948 році чергову виборчу компанію конгресмена і родина переїхала назад у рідну Омаху, штат Небраска, а Баффетт перейшов в університет штату Небраска, де в 1950 році одержав ступінь бакалавра.

Після цього Баффетт перейшов до вузу, який неабияк вплинув на його подальшу долю - в університет округу Колумбія, в школу бізнесу (Columbia Business School). Треба згадати, що Баффетт подавав заявку в школу бізнесу Гарвардського університету, однак не був туди прийнятий.

Невідомо наскільки вибір Баффетта обумовило те, що в його новому університеті викладали такі фахівці в галузі цінних паперів як Бенджамін Грехем (Benjamin Graham) і Девід Додд. Фундаментальна  праця Грехема "Аналіз цінних паперів", написана спільно з іншим професором Колумбійського університету Давидом Доддом в 1934 році, була незліченну кількість раз перевидана, розійшовшись багатомільйонними тиражами і беззастережно зайнявши п'єдестал Найголовнішої Книги в житті будь-якого серйозного інвестора. Грехем був батьком фундаментального аналізу, родоначальник школи "цінного інвестування" та воістину видатною людиною.

Так чи інакше, в Колумбійському університеті У. Баффетт відвідував семінар Бенджаміна Грехема, присвячений аналізу цінних паперів, і його підсумкова оцінка була "А +" - Грехем поставив цю видатну оцінку вперше за свою викладацьку кар'єру.

Втім, Грехем в свою компанію (Graham-Newman) працювати Баффетта не взяв, і майбутній мільярдер почав свою офіційну кар'єру в рідній Омасі у фірмі батька в якості менеджера з продажу інвестиційних продуктів.

Тоді ж Баффетт розпочав вести свій власний семінар в університеті штату Небраска, присвячений принципам інвестицій. На той момент (1951 рік) Баффетту був 21 рік, а середній вік його студентів був у двічі більший.

Кажуть, що одна з перших компаній, акції якої він рекомендував придбати, працюючи в фірмі батька, була страхова компанія Geiko. (Сьогодні "Geico" - шоста за величиною компанія автострахування з прибутком понад 4 мільярди доларів, вона є одним з наріжних каменів холдингу Баффетта Berkshire Hathaway, який отримав контроль над "Geico" в 1976 році і повністю поглинув компанію в 1996 році).

Однак, швидше за все поява цієї компанії в долі У.Баффетта пов'язана з тим, що член ради директорів компанії Geiko був Бенджамін Грехем - той самий Грехем, який викладав курс аналізу цінних паперів в університеті. Дізнавшись цю подробицю про компанію, Баффетт негайно сів на потяг і виїхав до Вашингтона, де у вихідний день постукав у двері офісу Geiko.

На початку 50-их Geiko являла собою звичайну невелику фірму мало не з єдиним найманим працівником, Лорімере Давідсоном, що перебував на почесній посаді фінансового віце-президента. Він випадково знаходився в офісі в той самий день, і Баффетт розмовляв з ним кілька годин. У ході цієї бесіди Баффетту вдалося, так би мовити, "з перших рук" одержати інформацію про принципи та особливості функціонування страхового бізнесу та управлінні ризиками, яка значно допомогла йому в майбутньому. Втім, фінансовий стан "Geico" тоді не мав для У. Баффетта ніякого значення: головне, як виявилося надалі, він знайшов людину, здатну стати сполучною ланкою між ним і Б. Грехемом.

Він повернувся в Омаху, і продовжував працювати в брокерській фірмі батька. У період з 1950 по 1956 роки особистий капітал У. Баффетта збільшився з 9800 доларів до 140 тисяч.

У 1952 р. в 22 роки У.Баффетт одружився на Сюзанні Томсон (Susan Thompson).

У 1954 році Бенджамін Грехем нарешті запропонував Баффетту посаду аналітика в своїй компанії, в якій Уоррен працював два роки. За цей термін він набив руку в біржових операціях і відчув себе готовим до початку великої справи.

Отже, в 1956 році Баффетт повернувся з Вашингтона в Омаху і заснував компанію Buffett Associates ("Buffett Partnershop Ltd"). Семеро членів його родини та друзів внесли свої частки в капітал, який становив $ 105 тис. Цікаво, що сам Баффетт вклав у новий проект лише $ 100, хоча як уже було сказано, розмір його особистого капіталу в ту пору становив вже близько $ 140 тис. Однак він порахував потрібним не чіпати свій капітал на випадок невдалого вкладення чужих грошей. Ось чому розмір особистого внеску Баффетта склав лише $ 100. У 1958 році обсяги партнерських коштів в управлінні Баффета подвоїлися в порівнянні з 1956 роком. Історію інвестиційних рішень Баффета з тих пір можна продовжувати до безкінечності, а точніше - до нинішніх часів. І в переважній більшості випадків ці рішення виявлялися вірними і приносили прибуток самому Баффетту і акціонерам його компанії.

Зарплата Баффетту як директору фонду не гарантувалася. По закінченні року прибуток розподілявся між пайовиками з розрахунку 4% річних. Якщо прибутку було більше, то приріст ділився між партнерами і Баффеттом в пропорції 3: 1. Якщо прибуток був менше або його взагалі не було, то Баффетт залишався без зарплати.

Зрозуміло, Баффетт підстрахувався: в 1962 році він знайшов текстильну компанію "The Berkshire Hathaway", що несла збитки. При вартості чистих активів $ 19 на 1 акцію, ніхто не хоче платити за акцію більше, ніж $ 8. Ніхто, але не Баффетт. Він почав скуповувати компанію. До 1965 року 49% компанії належало вже "Buffett Partnershop Ltd" і Баффетта обрали директором. На подив інших акціонерів новий директор не став розвивати текстильне виробництво, а всі доходи компанії почав направляти на купівлю цінних паперів.

Наступною великою покупкою Баффетта став страховий бізнес. У 1967 році Баффетт придбав "National Indemnity Co.", Потім GIECO, вклавши за придбання $ 8,6 млн. і $ 17 млн. відповідно. Зараз страховий сектор в імперії "The Berkshire Hathaway" оцінюється в суму понад $ 7,5 млрд. Тоді ж, в 1967 році, "The Berkshire Hathaway" перший і останній раз заплатив дивіденди. З тих пір весь прибуток реінвестували, що стало ще одним з секретів успіху Баффетта.

У 1970 році фонд "Buffett Partnershop Ltd" було ліквідовано. Всім пайовикам було запропоновано отримати або акції "The Berkshire Hathaway", або гроші. Баффетт, природно, вибрав перше. Таким чином, він став власником 29% акцій "The Berkshire Hathaway". За 30 років він ні одну акцію не продав, але ще й прикупив. Зараз він володіє 42,7% акцій цієї компанії.

Найбільш вдалі свої покупки Баффетт робив під час або відразу після великих біржових криз, коли більшість інвесторів обходили ринок стороною. Так, в період кризи 1973 року Баффетт купив за $ 11 млн. великий пакет акцій газети "Вашингтон Пост" (зараз цей пакет коштує $ 1,1 млрд.). У 1988 р. незабаром після "чорного четверга" 1987 р. "The Berkshire Hathaway" витрачає $ 1,3 млрд. на покупку акцій "Кока-кола". Крім цього в портфелі "The Berkshire Hathaway" великі пакети компаній "Американ Експрес", "Жиллетт", "Макдональдс", "Уолт Дісней", "Уеллс Фарго Банк", "Дженерал Рі" та інших. Ціна ж акцій самої "The Berkshire Hathaway" виросла за 35 років з $ 8 до $ 43 500.

Його видатною здатністю всі вважають, перш за все, супервдалі інвестиції. Людина просто володіє мистецтвом в потрібний момент купити те, що треба і продати як треба. Він купує акції, забезпечені серйозними активами, з розрахунку на те, що рано чи пізно ринок оцінить ці папери відповідно до їх вагомості. Основою його стратегії є покупка недооцінених компаній. Також Баффетт відомий найбільшими угодами з поглинань і злиттів, а також угодами з купівлі страхових компаній. У 90-х роках Баффетт врятував інвестиційний банк Salomon Brothers.

Ще не так давно здавалося, що Баффетт сильно промахнувся, не оцінивши перспективність високотехнологічних компаній. Весь Wall Street потішався над Баффетт - старий спекулянт нічого не розуміє в "новій економіці", оскільки всі інвестори, що вклали гроші в акції з NASDAQ, заробили 30-40% річних, то згодом ситуація повернулася на 180 градусів. У березні 2000 року почалося величезне падіння котирувань акцій, в результаті якого власники акцій високотехнологічних компаній втратили 60% вартості активів. З цього ж моменту вартість акцій Berkshire Hathaway почала зростати.

Хоча Баффетт схвально відгукується про компанії, що працюють в області високих технологій, він не поспішає вкладати в них гроші. Під час буму Інтернет-компаній багато дорікали його в тому, що він втрачає вигідну можливість для вкладення коштів. Однак "Оракул" скептично ставиться до компаній, продукцією яких не користується сам. Мікрочіп, програмному забезпеченню, біотехнологіям та супутниковим комунікацій відмовлено в увазі "Berkshire Hathaway" з принципових міркувань:

"Я особисто не розумію, як все це виготовляється, - гордо заявляє Баффетт, - а якщо я чогось не розумію, то і не інвестую ".

У Великого Інвестора немає акцій навіть таких перевірених часом компаній як "Мікрософт" і "Хьюлітт-Пакард", тому що їх прибуток неможливо передбачити на 10-20 років вперед. До речі, до мережі Інтернет Баффетт підключився тільки в 1997 році - але лише для того, щоб грати по мережі в покер. І це незважаючи на те, що одним з друзів Баффета і його постійним партнером по гольфу є президент Microsoft Білл Гейтс (у якого, до речі, акції "Berkshire Hathaway" є).

У багатих свої примхи. А у казково багатих - особливо. Баффетт не переїхав жити на Каліфорнійському узбережжі, а продовжує жити в Омасі в будинку, який вони з дружиною купили ще в 1950-ті роки. Оскільки "The Berkshire Hathaway" принципово не платить дивіденди, а свої акції Баффетт не продавав і не збирається це робити, то жити йому доводиться на досить скромну зарплату і приватні заощадження. Їздить він на б/у авто.

Ходить обідати в ту ж "закусочну", у якій обідав, коли був молодим клерком. Згідно з його заповітом, після його смерті родина отримає лише невелику частку його величезногокапіталу. Велика частина надійде в розпорядження благодійних трастів. І ще одна дивина. Кажуть, що Баффетт - запеклий технофоб. Вдома у нього немає ні тільки комп'ютера, але і навіть факсу. Кажуть, користуватися комп'ютером зовсім недавно навчив Баффетта його друг Білл Гейтс. Останньому коштувало величезних зусиль переконати в цьому Баффета.

У чому секрет "Оракула з Омахи"?

Уоррен Баффетт на переконання більшості його колег, - найщасливіший інвестор, який зробив свій капітал, інвестуючи в акції. Втім, слово "удача" тут, ймовірно не доречне. У виборі об'єктів для інвестицій Баффетт дотримується виключно фундаментального аналізу, - він вибирає акції по фінансовим і виробничим показником компаній-емітентів. Він купує не просто акції, а успішний бізнес, який стоїть за цими цінними паперами. При цьому Баффетт надає перевагу тим активам, які, на його думку, на момент покупки недооцінені. Безумовно, Баффетт довгостроковий інвестор - в середньому він тримає акції 10 років. І за його словами, його не хвилює, що трапиться на біржі після того, як він їх купив. За його власним визнанням, хороші акції він буде тримати рівно стільки, скільки вони будуть здатні приносити прибуток. Продавати завчасно він їх не буде, і це, можливо, дещо знижує фінансові показники Berkshire Hathaway (BRKA) (BRKB) - так вважає сам Баффетт.

"Основний секрет успішного інвестування, - говорить Баффетт, прозваний" Оракул з Омахи "за своє інвестиційне чуття, - вибрати хороші акції в потрібний час і тримати їх до тих пір, поки ці акції залишаються хорошими".

Найбільш відомою і найбільш часто демонстрованою ілюстрацією успішності стратегії Баффета є той факт, що $ 10000, вкладені в його компанію в 1965 році, зараз принесли б близько $ 30 млн. Ті ж $ 10 тис., інвестовані в індекс S & P 500, зараз коштували б лише $ 500 тис. Сам Баффетт стійко фігурує в першій трійці списку найбагатших людей світу, який складає Forbes.

Стратегія Баффетта викладена в 13 принципах корпоративного управління, сформульованих ним в 1983 році. По-перше, Баффетт розглядає себе, інших керівників компанії Berkshire і акціонерів компанії не як сторони угоди з купівлі-продажу акцій, а як партнерів, що спільно інвестують свої кошти в акції. І це не порожні слова. У своєму листі акціонерам Баффетт якось зізнався, що 99% його особистого статку вкладені в акції Berkshire Hathaway. Його найближчий соратник Чарлі Мангер (Charlie Manger) інвестував 90%. Частками в Berkshire Hathaway також володіють члени сімей директорів компанії, їхні друзі та знайомі. За словами Баффетта, такий підхід виправдовує себе, оскільки висока диверсифікація вкладень Berkshire істотно знижує їх ризикованість.

Крім того, Баффетт стверджує, що така стратегія інвестування підкреслює принцип партнерства директорів і акціонерів холдингу - якщо зазнають збитків акціонери, пропорційні збитки несуть і директора компанії. У раді директорів Berkshire Hathaway є 11 місць. До його складу входять, зокрема, сподвижник Баффета Чарлі Мангер (Charlie Munger) і син - Говард Баффетт (Howard Buffett). У 2004 році, після смерті дружини Баффета, Сьюзен (Susan Buffett), до складу ради директорів Berkshire Hathaway увійшов Білл Гейтс (Bill Gates), один з акціонерів компанії і друг Баффета.

Дуже важливий принцип Баффета - невтручання в оперативне керівництво купленими компаніями. "Оракул з Омахи" купує компанію, яка здається йому привабливою, і єдине оперативне рішення, яке він приймає, - призначення або перепризначення генерального директора компанії і визначення розміру і порядку його винагороди. Як правило, винагорода передбачає отримання керуючими опціонів на акції компанії при досягненні певних результатів. Всі інші рішення залишаються на совісті керуючого. У переважній більшості випадків такий підхід себе знову ж таки виправдовує - прагнучи підвищити власну винагороду, керуючі підвищують і капіталізацію компанії, чого й домагається Баффетт.

Мінімізація ризиків - один з наріжних каменів стратегії Баффета. За його власним визнанням, він скоріше відмовиться від цікавого придбання, ніж піде на збільшення боргового тягаря своєї компанії. Не випадково його холдинг Berkshire Hathaway є зараз одним з усього лише семи емітентів, що володіють вищим кредитним рейтингом за версією агентства Moody's - Aaa. Високий кредитний рейтинг забезпечує Баффетту низьку вартість капіталу. Баффетт вважає, що одннією з головних бід, які завдають шкоди сучасній економіці, є неправильна система розподілу винагород серед учасників фінансового ринку. На його думку, значна частина транзакцій на фондовому ринку рекомендується і проводиться заради особистого збагачення посередників - різного роду брокерів і трейдерів. Було б цілком розумним обмежити число дозволених транзакцій для кожної людини протягом всього його життя. Баффетт наводить цифру 10 - не більше десяти транзакцій в житті для кожного з учасників фінансових ринків.

Втім, помиляється навіть Баффетт. У 2005 році він розраховував на падіння долара, і обсяг коротких позицій по долару до кінця року становив $ 21,4 млрд. За розрахунками Баффета, долар повинен був впасти до $ 1,40 за євро. Замість цього, завдяки кампанії жорсткості грошово-кредитної політики ФРС, долар виріс на 14%, і валютні втрати Berkshire Hathaway склали $ 955 млн. Разом з Баффеттом, до речі, втратили свої вкладення такі великі гравці, як Джордж Сорос (George Soros) і Білл Гейтс .

До честі Баффетта слід сказати, що з 2002 року на кінець 2005 року прибуток Berkshire Hathaway від валютних операцій склав $ 2 млрд. До речі, про те, що в 2002 р., вперше в житті, він почав інвестувати в іноземну валюту, Баффетт повідомив у листі акціонерам у березні 2004 р. Щонайменше, один акціонер Berkshire дуже здивувався, дізнавшись про валютні операції Баффета. Цей акціонер, Том Руссо (Tom Russo), партнер в Gardner, Russo & Gardner, був присутній на річних зборах Berkshire протягом 15 років. За його словами, кожен раз, коли Баффетту задавали питання про долар або валютну торгівлю, відповідь Баффетта незмінно зводилася до наступного:

"Ви не можете заробити гроші, роблячи ставки проти Сполучених Штатів Америки".

У керівництві діяльністю Berkshire Hathaway Баффетт нерідко звертається до ключового принципу інвестування, засвоєному їм ще в юному віці, - вмінню чекати. У цьому плані показовий його лист акціонерам Berkshire Hathaway, опублікований в березні 2003 р. Говорячи про себе і свого заступника, віце-голову ради директорів Berkshire Чарльзі Мангера, Баффетт пише наступне:

"Ми продовжуємо майже нічого не робити стосовно акцій. Чарлі і я відчуваємо все більше задоволення щодо наших вкладень в найбільші об'єкти інвестицій Berkshire, більшість з яких збільшили свої прибутки, в той час як вартісні характеристики їхніх акцій покращилися. Але ми не схильні докуповувати акції до вже наявних пакетів. Хоча ці компанії мають хороші перспективи, ми всі ще не думаємо, що їх акції недооцінені. На нашу думку, те ж відноситься і до ринку акцій у цілому. Незважаючи на три роки падіння котирувань, яке значно поліпшило привабливість звичайних акцій, ми все ще знаходимо дуже мало таких, які нас хоча б помірно зацікавили. Цей сумний факт свідчить про божевілля вартісних характеристик, до яких акції дійшли під час Великого Пузиря [кінець 1990-х років - початок 2000 р.]. На жаль, похмілля може виявитися пропорційно розгулу. Неприйняття акцій, яке Чарлі і я демонструємо нині, зовсім не є вродженим. Нам дуже подобається володіти звичайними акціями - якщо їх можна придбати за привабливими цінами ... Але іноді успішне інвестування вимагає бездіяльності. "

Втім, в інтерв'ю фінансовому виданню Barron's у жовтні 2003 року, розповідаючи про зроблені у минулому помилках, Баффетт висловив жаль, що не купив свого часу акції роздрібної компанії Wal-Mart Stores. Він вважав їх переоціненими. Ця помилка, за словами Баффета, коштувала Berkshire $ 8 млрд.

У числі компаній, на акції яких припадала найбільша частка в 47-мільярдних активах Berkshire станом на 31 грудня 2005 року - American Express, Ameriprise Financial, Anheuser-Busch, Coca-Cola, M & T Bank, Moody's, PetroChina, Procter & Gamble, Wal -Mart, Washington Post, Wells Fargo, White Mountains Ins. Ці дані містяться в річному звіті Berkshire Hathaway за 2005 рік. За підсумками 2005 року прибуток Berkshire Hathaway виріс на 16,6% до $ 8,5 млрд., або $ 5538 в перерахунку на акцію. У 2004 році прибуток склав $ 7,31 млрд., або $ 4753 на акцію. За рік було ініційовано 5 угод з поглинання. Балансова вартість акцій Berkshire виросла на 6,4%. Акції Berkshire Hathaway не піддавалися дробленню 41 рік.

Між тим, річні звіти і послання акціонерам, які Баффетт пише про діяльність Berkshire Heathaway, отримують визнання далеко за межами інвестиційного співтовариства. У лютому 2005 р. Національна комісія з письменницьких творів для американських сімей, шкіл і коледжів відзначила внесок Баффетта в письменницьке мистецтво. У коментарях до присудження нагороди за 2005 р. комісія вказала на "ясність, глибоке бачення і дотепність", притаманні звітам Баффетта, і їх великий вплив на ділову Америку.

У повсякденному житті Баффетт досить консервативний і економний. По-перше, він, за його власними словами, воліє купувати ті компанії, продукцією яких користується сам. Так, в одному з листів акціонерам Berkshire Hathaway він зізнався, що щодня випиває по п'ять банок "Cherry Coke". Нещодавно він оголосив, що не буде переобиратися на пост голови ради директорів Coca-Cola, щоб мати можливість зосередитися на інших напрямках роботи Berkshire. Однак продавати свою частку в компанії (на поточний момент - 8,4%) він не збирається. Переходити на напої від Pepsi, треба думати, - теж. Баффетт вельми ощадливий, якщо не сказати - скупий. Він живе в своєму будинку на Фарнхем-стріт в Омасі, купленому ще в 1957 році за $ 31500. Він сам водить свою машину, економлячи на зарплаті водієві. Навіть номерний знак на його машині являє собою табличку з написом "Ощадливий". Харчуватися Баффетт воліє гамбургерами, не змінюючи своїм принципом навіть в гастрономічних питаннях - його частка в компанії McDonalds складає 4,3%.

Уоррен Баффетт - вельми неординарна людина, і багато експертів вважають, що своїми успіхами компанія Berkshire Hathaway зобов'язана, перш за все, його особистій харизмі і здібностям. Що ж буде з компанією, коли Баффетт вирішить відійти від справ? Ніхто не знає. Баффетт, за його словами, вже вибрав собі наступника, вірніше, двох наступників, але їхні імена тримає в секреті. Чи буде останнім "інвестиційне рішення" Баффетта таким же вірним, як і попередні?

Показово, що за всю сорокарічну історію "Berkshire Hathaway" Уоррен Баффетт не продав жодної своєї акції! Подібної ж практики дотримується і більшість інших інвесторів холдингу, який з часом обзавівся всіма замашками елітного клубу: щорічні сходки (Berkshire Hathaway Annual Meeting), ритуали і персональна міфологія. У листопаді 2005 року біржова вартість ОДНІЄЇ АКЦІЇ "Berkshire Hathaway" (NYSE: BRK A) склала 90 тисяч 500 доларів! Однієї акції! Для порівняння: акція "Мікрософт" коштує 28 доларів, "Кока-коли" - 42 долари.

На чисто символічному рівні Уоррен Баффетт реалізував мрію дитинства: довів прибуток, отриманий від покупки трьох акцій у своїй першій біржовий угоді, з 6 доларів до 280 тисяч.

НАВІЩО?

Саме час відповісти на питання: "НАВІЩО Уоррену Баффетту 62 мільярди доларів?". Особистих потреб - нуль, благодійності - нуль, сімейних прихильностей - теж нуль. Старенька Сюзі, "сонячне світло і дощ саду" Уоррена Баффета, втекла від чоловіка в далекому 77-му році, почавши нове, повне творчих фарб життя в Сан-Франциско (зі зрозумілих фінансових міркувань Сюзі і Уоррен ніколи не розлучалися). Великий Інвестор залишився жити в старезному омахському будиночку.

Куди ж у всій цій схемі вписуються багатомільярдні статки? Виявляється, є куди. У своєму заповіті Уоррен Баффетт вказав, що 99% всіх його грошей після смерті відійдуть так званому "Фонду Баффетта" (Buffett Foundation), яким керує Аллен Грінберг, колишній чоловік дочки Уоррена - Сюзі. Якщо сьогодні ця одіозна організація перебивається на вбогому пайку (скнара Баффетт щорічно відраховує у фонд імені себе лише крихти - 10 мільйонів доларів), то після смерті господаря "Buffett Foundation" відразу перетвориться в самий багатий благодійний фонд світу.

У червні 2006 Уоррен Баффетт оголосив про безоплатну передачу більше 50% свого стану, або близько $ 37 млрд п'яти благодійним фондам. Більша частина коштів надійшла в розпорядження фонду під управлінням Білла і Мелінди Гейтс. Цей вчинок став найщедрішим актом благодійності в історії людства.

Джерело: http://www.buffett.ru
Видалити Відміна
Забанити Відміна