Закрити
Байки про птиць
19 Вересня 2012, 12:22 , Переглядів: 1067
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Байки про птиць Фото: http://www.liveinternet.ru Байки про птиць

Короткі оповідання, де головними персонажами переважно є тварини, рослини, неживі предмети, явища природи. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки. Також байка повинна містити певний висновок, повчання - так звану мораль.

ЯК ВОРОНА ДІСТАЛА ЗІ ЗБАНКА ВОДИ

Дві ворони ходили шукати води, бо їм дуже хотілося пити, але не знайшли ніде. Нарешті знайшли десь на кошарі в збанку, та не могли дістати, бо води було мало. Одна ворона полетіла далі. Друга ворона почала до збанка метати камінчики, щоби вода наверха вийшла, і напилась.

Недарма люди кажуть: де не візьмеш силою, бери умом.

МУРАШКА І ГОЛУБ

Одна мурашка лазила по двору, нишпорила собі здобичі. Посеред двору стояла полив'яна ринка з водою. В тій ринці стирчала соломинка; один кінець доторкався води, а другий виходив з ринки; мурашка спустилась по тій соломині до води і почала смоктати з неї потрібну для неї гущу. Де не взявся вітер, подув і звалив ту соломину в ринку. Мурашка впала в воду і почала тонути, а далі вчепилася за соломинку і держалася за неї. Намокла вся як хлюща і змерзла добре; якби ще хвилин зо три, мурашка б загинула. Де не взявся на її щастя голуб, підійшов до ринки воду пити. Мурашка почала його прохати:

- Будь ласкавий, заборони мене од смерті, я тобі колись у пригоді стану.

Голуб засміявся і подумав: "Чим вона може мені оддячить, така нікчемна комашка?" Проте голуб схопив ту соломинку в носик і кинув на землю. Мурашка обсохла, вигрілася на сонці і подалась до своєї домівки.

Через тиждень чи через два - довелося голубові полетіти до сусіда на тік пошукать там зерна. Голуб ходив по току, задерши вгору голову, не помічав, що перед ним стирчить сильце. Якраз на ту пору бігала по току мурашка, побачила, що голуб підходе до сильця, мерщій побігла до нього і вжалила його в ногу. Голуб нахилив голову вниз подивитись, хто його жигнув, і побачив, що у нього перед самим носом стирчать петельки сильця. Він тоді мерщій задки, задки, знявсь і полетів додому. Тут він згадав, як урятував мурашку од смерті і як мурашка обіцяла стати йому в нагоді і стала. З того часу голуб із великою охотою допомагав у нужді всім.

ЯК СОЛОВЕЙКО ЧОЛОВІКА РОЗУМУ НАВЧИВ

Один чоловік упіймав соловейка і хотів з'їсти. Але пташок каже до нього:

- Ні, ти мною не наїсися, чоловіче; краще пусти мене, і я тебе навчу трьох речей, які тобі у великій пригоді стануть.

Той чоловік втішився і пообіцяв відпустити, якщо той добре скаже.
І каже соловейко:

- Ніде того не їж, що не годиться. Ніде того не шкодуй, чого вже не можна повернути. Ніколи словам неправдоподібним не вір.

Почувши це, чоловік пустив соловейка.

А соловейко хотів довідатись, чи навчився той чоловік його ради. Полетів угору і каже до нього:
- О-о-о! Зле зробив, що мене пустив! Якби ти знав, який я скарб у собі маю, ніколи не пустив би мене! Бо в мені є дорога і велика перлина; якби ти її дістав, зараз би багачем зробився.
Почувши те, чоловік дуже засмутився, підскочив угору до соловейка і просив, щоб він повернувся до нього.

Тоді соловейко каже:
- Тепер я пізнав, що ти дурний чоловік. Все, що я тебе вчив, пішло марно. І шкодуєш за тим, що вже не може повернутись. Неправдоподібним словам ти повірив! Дивися, який я маленький. Де ж у мені може вміститися велика перлина?
Та й полетів собі.

ЖУРАВЕЛЬ ТА ЧАПЛЯ

Жили собі на болоті журавель і чапля. Скучно було журавлю самому жити, а не стало йому пари, щоб оженитися з своєю партією, з журавлихою, і пішов до чаплі посватати її, щоб з нею оженитися. А вона його зганьбила, як прийшов:

- В тебе одіж коротка, ноги дуже довгі, кормити мене не будеш мати чим, іди геть, ти з довгою шиєю!
І журавель пішов присоромлений до свого дому.

По тім сватанню розгадалася чапля:
- Скучно мені буде самій жити. Ось піду та й посватаюся з журавлем.

І приходить, і перепрошує журавля:
- Візьми мене за жінку.

А він їй відповідає:
- Іди геть, ти недорослого роду та недоброго. Було б іти тоді, як я тебе сватав, а тепер - за двері!

І пішла чапля з плачем і зо встидом до свого дому.

А потім розгадав собі журавель: "Шкода, чом не взяв чаплю в жону. Піду ще раз". І приходить до неї, і перепрошує її:
- Чапле, піди за мене заміж.

А чапля йому відповіла:
- Геть із моєї хати. Було б мене тоді брати, як я приходила до твоєї хати!
І так вони до нинішнього дня ходять і сватають себе, але не можуть поженитися.

Джерело: http://www.ukrfolk.kiev.ua/

Новинки інтернет-магазину

Реклама