Закрити
Байки про лисицю
18 Вересня 2012, 23:34 , Переглядів: 1710
FacebookTwitterВКонтактеLivejournal
Байки про лисицю Фото: http://school-world.com.ua Байки про лисицю

Короткі оповідання, де головними персонажами переважно є тварини, рослини, неживі предмети, явища природи. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки. Також байка повинна містити певний висновок, повчання - так звану мораль.

ЛИСИЦЯ І ТЕТЕРУК

Голодна лисиця цілий день никала по кущах, мусила роздобуть собі якої-небудь їжі. Оснувала всі кущі, нічого не надибала. Бігла вона мимо високого дерева, почула, що між густих гілок щось зашелестіло. Вона задерла вгору морду і побачила на дереві тетерука. Довго лисиця на його поглядала, все хвостом виляла і раз по раз облизувалась. Та тільки біда, що високо він сидів, не можна було до його добратись. Лисиця зараз же пригадала хитрощі. Задерла вгору голову і каже:

- Терентій! Я в столиці була, у вашого царя указ добула.
- А що ж там у йому написано? - спитав тетерук.
- Там написано, щоб вам, тетерукам, не стрибать по деревах, а гулять по зелених лугах.

Тільки вона це проказала, чує неподалеку од лісу собака гавка. Вона спитала тетерука:

- А що тобі, Терентій, видно з дерева, хто до нас іде?
- Та то мужик.
- А іще хто за ним біжить?
- Лоша.
- А як воно хвіст держить?
- Крючком.
- Ага! Ну, прощай, а то мені ніколи, треба до вечора всім птицям прочитать указ!

Побігла лисиця далі.

ЛИС І ЦАП У ЯМІ

Голодна лисиця бігла понад лісом, задерши пику вгору, приглядалась до ворон, заґавилась і полетіла в яму. Яма була глибока, схоже, викопана мисливцем, щоб зловить якого-небудь звірюку. Лисиця цілий день гибіла в ямі голодна, силкувалася виплигнуть і ніяк не могла вибратися звідти. Уже пізно так, як у полудню пору, де не взявся козел, ішов до лісу, задерши голову; хвостиком вертів, борідкою потрухував, головою покивував.

Побачила лисиця козла, почала його улещать:
- Ей, земляче. Чого ти там по жарі тиняєшся? Іди до мене в холодочок.
- Не хочу, там сиро, я краще піду в ліс, там може собі водиці надибаю, а то душа горить, пити хочеться.
- Ех ти, дурню кудлатий, де ж ти там води знайдеш? Та навіщо й шукать, коли ось у мене під ногами є чиста холодна вода. Стрибай до мене, тут прохолодно, не душно, свіжа водиця і умирать не треба, а ти там печешся на сонці, потієш, нудьгуєш.

Козел послухався, стрибнув до лисиці в яму, аж бризки полетіли на всі боки. Лисицю мало не задушив. А вона йому:

- Тихше, бородатий дурню, ти всю мене обдав грязюкою!

А сама тим часом, не довго думавши, стрибнула козлові на спину, а зі спини і вистрибнула з ями. А козел зостався в ямі і був там за того ще два дні, поки не натрапили на нього пастухи і витягли звідти на віжках.

ЖУРАВЕЛЬ І ЛИСИЦЯ

На болоті в очереті на купині жив журавель; там же, трохи оддалі, жила лисиця. Вони щодня зустрічались, їм не раз доводилось вести між собою розмову про своє життя. Разів зо два ходили в куми до дрохви. Одного разу лисиця попрохала журавля до себе в гості.

- Приходь, куме, до мене в гості, а то ми з тобою уже давно познайомились, а досі одне в одного не були в домі.
- Добре, кумасю, сьогодні зайду.

Лисиця побігла додому, наварила молочної каші з манної крупи, розмастила її по тарілці і дожидає гостя. Прийшов журавель, лисиця заходилась його угощать:
- Їж, їж, куме, не соромся, будь як дома.

Журавель нахилив голову до тарілки, довбав-довбав носом по тарілці, нічого не зачепив, у рот і одної крихітки не попало. А лисиця не дрімала, швиденько язиком лизь-лизь і жваво спорожнила тарілку.

Потім каже журавлеві:
- Не гнівайся, куме, більше вгощати нічим, чим багата, тим і рада...

Журавель дуже розгнівався на лисицю за її безсовісну хитрість, а нічого на це не сказав, тільки подумав: "Стривай, я тебе угощу іще не так, будеш довго згадувати кума!"

Журавель, ідучи од лисиці, в свою чергу запросив її до себе на обід:
- Приходь же й ти, кумасю, до мене завтра, я приготую смачний обід.
- Добре, добре, прийду.

Журавель добув кубушку з вузеньким горлом і глечик з широким горлом. В кубушку наклав рисової каші з маслом, а в глечик укинув мишу і стояв, дожидав гостю. Дивиться - мчить лисиця. Він низько поклонився і каже:

- Милості просю, кумасю, сідай обідать, у мене обід із двох страв.

Почали вони обідать: журавель раз по раз устромляв голову в кубушку і на весь рот ковтав кашу. А лисиця вертілася біля кубушки, хвостом виляла та тільки облизувалась, а каші дістать не могла. То понюха, то лизне край горла кубушки, то пильно дивиться всередину, а голову ніяк не можна було просунуть. Лисиця баче, що журавель уже доїда кашу, одійшла од кубушки і приступила до глечика.

Побачивши в глечику мишу, сказала:
- Ти, куме, доїдай кашу, а я приймуся за друге, аби швидше.

Лисиця кинулась до глечика і насилу всунула в нього свою голову, саме в горлі дуже туго йшла. Просунувши в горло голову, лисиця почала клацать зубами, ловила мишу, мотала головою, поки миша попала їй в рот; вона схрупала мишу і почала пригадувать, як їй звільнити свою голову.

Журавель доїв кашу і каже:
- Не гнівайся, кумасю, угощать більше нічим, чим багат, тим і рад.

Лисиці стидно стало, що вона через свою жадобу влізла в глечик із головою і ніяк не може висунуть звідти голову, побрела од журавля разом із глечиком. Лисиця заблудила з дороги і поплелась куди попало; наткнулася вона на пастухів. Пастухи похватали кийки, оточили лисицю і почали її буздикать1 ; вона куди не поткнеться, все на кийок наткнеться. Пастухи добре таки їй ребра напарили, хотіли до смерті вколотить, та один хлопець навмисне ударив кийком по глечикові і розбив його. Лисиці тоді видно стало, куди тікать, шмигнула од пастухів і помчала що є духу, аж курява вставала. З того часу дружба між журавлем і лисицею розсохлась.

БЕЗХВОСТИЙ ЛИС

Один лис викрадав довгий час у газди кури. Раз він також заліз до курника, але той газда вже стеріг, і як тільки лис уліз туди, схопив його за хвіст. Лис сіпнувся, лишив хвіст у руках газди, а сам продер крівлю та й втік до лісу. Сховався тут до своєї ями і довго не показувався нікому на очі. Але як вже наскучило не виходити між лисів, тоді вийшов з ями і зачав гавкати. Почали збігатися лиси, а він сів у корчі та й каже:

- Браття, ми були дотепер дурні, що носили такі довгі хвости. З ними неспосібно ходити, ліпше повідгризаймо собі їх.

Молоді лиси подумали, що не красно буде без хвоста, але вже пристали на раду. Тоді один старий хитрий лис сказав:
- А подивіться-но, чого він так сидить у корчі! Чи не відгриз йому вже хто хвоста?

Подивилися - а хвоста не було. Та й засміяли.

ОРЕЛ І ЛИС

Зійшовся орел з лисом та й розговорилися. Лис каже:
- Тобі добре, ти все бачиш, бо високо літаєш!

А орел каже:
- А я тебе навчу літати.

Взяв лиса в лапи та й злетів із ним. Літає-літає, а як злетів дуже високо, каже до лиса:
- А що, чи вже привчився?
- Та вже привчився.
- Ну, - каже, - якщо вже привчився, то хочу тебе пустити, аби сам летів!

А лис, як той його пустив, летів просто та й упав на землю. Орел звідти й питає:
- А як було летіти?

А лис каже:
- Та летіти легко, але сідати тяжко!

Джерело: http://www.ukrfolk.kiev.ua/

Новинки інтернет-магазину

Реклама