Закрити
Байки про вовка
18 Вересня 2012, 23:23 , Переглядів: 6004
FacebookTwitterLivejournal
Байки про вовка Фото: http://www.poetryclub.com.ua Байки про вовка

Короткі оповідання, де головними персонажами переважно є тварини, рослини, неживі предмети, явища природи. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки. Також байка повинна містити певний висновок, повчання - так звану мораль.

ВОВК І ЯГНЯ

На луках паслась отара овець. Вівці розбрелися по всіх луках, кожна собі шукала смачнішого корму. Вовк наглядів овець і ходив назирці за ними трохи оддалік поза кущами, піджидав, поки яка-небудь одчалить од гурту і наблизиться до нього. Кинутись напролом в отару вовк не міг: боявся пастуха і трохи соромився без ніякої причини душить вівцю. Виждав, поки одно ягня підійшло до струмка воду пити, підійшов і собі до води, сердито глянув на ягня і сказав:

- Ти чого тут воду каламутиш? Через тебе хоч не пивши здихай, вода меркотинням провоняє.

- Та що ж ти, вовче, неправду кажеш? Чого ж вода буде вонять, коли вона тече не в той край, де ти стоїш?

- Мовчи, не пащекуй, іч яке зарічене! Знаю я тебе, ти не одному мені допекло. Ти і торік моєму батькові не раз грубіянило.

- Та що ти, вовче, балакаєш, торік мене ще й на світі не було, я тільки зимою під голодний святвечір найшлося.

- Не мороч мені голову, ледащо. Не ти, так твій брат, або тітка, про мене все одно. Ти ще будеш мені перечить, огризаться і звинувачувати мене в неправді? Зараз же рішу твоє життя!
Ягня баче, що біда, кинулось тікать, а вовк наздогнав його і почав душить. Ягня бідолашне кричало, що є сили.

- Рятуйте, хто вірує в бога, мене вовк душить!

Вівці оборонять не побігли, боялись, щоб і їм того не було. А пастух поки розслухав, з якого краю крик доносився, то вовк тим часом ягня задушив і помчав у лози. Вівці довго турбувались, все гудили вовка за його вчинки; а подать на його в суд побоялись, бо знали добре, що вовка виправдають, а вівця нещасна знову буде винувата.

ВІВЦЯ ВЕДЕ ВОВКА ДО СПОВІДІ

Ішла овечка дорогою і зустрілася з вовком.

- Здорова була, овечко!

- Здоров, вовче, - каже овечка.

- Куди ти, - каже вовк, - ідеш?

- У поле пастись.

- Я тебе, - каже вовк, - хочу з'їсти.

- То піди ж спочатку та висповідайся.

- Куди я, питає вовк, - піду сповідатись?

- Я тебе заведу.

Ото овечка повела вовка в пастку і каже: "Застроми сюди лапу!" Вовк застромив туди лапу, куди сказала йому овечка, пастка і застукнулась. Сіпався вовк, сіпався, не може ніяк, бідний, вирватись. Так він стояв, аж поки чоловік не прийшов із дрючком вранці та не висповідав того вовка.

БАРАН ХОЧЕ СПОВІДАТИСЯ ПЕРЕД ВОВКОМ

Одного разу пасся баран над водою на березі. Прибігає до нього вовк:

- Я, - каже, - мушу тебе з'їсти.
А баран каже:

- Ну, коли така твоя воля, то що я маю робити! Але знаєш що? Я, - каже, - грішний, може б ти мене висповідав.

Узяв вовк і сів собі над водою, а баран іде до нього: як наблизився, то й вовка турнув у воду. Вовк поплив за водою і у двадцять кроків вийшов на берег, зачав обтріпуватися з води, а тим часом баран утік додому.

Вовк приходить на те місце, а барана нема. Каже вовк:
- Бачиш? Чи ж я не дурний? Мені ще захотілося бути попом, за те і скупався в студеній воді та голодний такий, що черево присихає до хребта.

ВОВКОВЕ ЩАСТЯ

Ішов вовк із лисом, і каже лис до вовка:

- Ти, куме, будеш ниньки мати якесь щастя, бо на тебе сонце пригріло!

Та й потім лис пішов собі в один бік, а вовк - у другий. Але вовк собі тоті слова добре запам'ятав.
Вовк іде-іде - надибає кусень солонини. Але гадає собі так:

- Я буду ще мати щастя, то нащо мені та солонина? Я собі щось ліпшого ще знайду!
Та й лишив солонину та й пішов.

Іде далі - пасеться кобила з лошам. Прийшов вовк до неї та й каже:
- Я твоє лоша з'їм!

Але кобила каже до нього так:
- Як моє копито прочитаєш, що там написано, то тоді дам лоша!

Та й поставила йому копито, аби читав, та й ударила його по зубах, аж він упав.
Тоді зібрався вовк та й пішов далі - питати щастя. Іде-іде, а там пасеться свиня з пацятами. Він каже:
- Я твоє паця з'їм!

А свиня каже:
- Та як будеш їсти, коли воно дуже брудне? Я, - каже, - піду та його умию та й ще хріну до того принесу, то тоді його з'їси!

Вовк сів та й чекає, але свиня не верталася: не міг її дочекатися та й пішов. Іде - пасуться барани. Він прийшов до них і каже:
- Я одного з вас з'їм!

Але барани кажуть так:
- Добре, вже одного з'їси, але ще перше ходи з нами, бо ми маємо одного небіжчика ховати, то нам будеш за дяка співати!

Вовкові то сподобалося, і він пішов із баранами у село. І тоді усівся на горбочку та як завив, то люди повибігали з псами, як зачали вовка бити... Ледве втік.

ВОВК ПІД ВІКНОМ

Голодний вовк шукав собі здобичі. Забрів у село, куди не поткнеться - скрізь ворота заперті і собаки дуже злі. Вовк із досади відійшов до крайньої хати, став біля вікна і слуха. На цю пору в хаті дитина репетувала і вередувала. Мати сиділа біля неї, забавляла її. Скільки вона не панькалася з нею, нічого не могла заподіяти, дитина не переставала плакать. Баба тоді почала дитину лякать, щоб вона од страху утихомирилась:

- Цить, не плач, а то зараз оддам вовкові. Зараз замовчи! Вовк, возьми Гришу, іди, на, возьми його!
Вовк зрадів, уже налагодивсь був їсти дитину, думав, що баба подасть йому у вікно. Дитина злякалась, замовкла, тільки зрідка схлипувала, а баба почала його утішать:

- Гриша - умничок, він не буде плакать, я його не оддам вовкові. Ми вовка прогоним. Іди геть, вовк! Гриша плакать не буде. Іч який, він хоче Гришу з'їсти. Тікай, вовк, од нас, а то як візьму кочергу, так всю голову розчавлю!

Вовк злякавсь, побіг од хати і дума собі:

- Нема тепер в світі правди: кажуть, що люди розумні, а ніколи не роблять того, що кажуть. Кажуть одно, а роблять навпаки.

ПІДДУРЕНИЙ ВОВК

Одного разу вовк надибав у лісі барана. Баран був дуже худий, і вовк дуже мучився коло нього, не міг шкіри здерти. Аж надійшла лисиця та й каже:

- Ото дурень із тебе, вовче, так мучишся коло барана такого зав'ялого; та там у долині свиняче м'ясо - ади, я їла, аж лишила і прийшла тобі сказати.

А була дуже голодна.

Вовк послухав лисиці, сходив цілу долину, але м'яса ніґде не було й видко. Приходить він на те місце - нічого немає, лише роги - лисиця з своїм братчиком барана з'їли. Мусів вовк голоден бути. І вже ніколи не слухав зрадників.

Джерело: http://www.ukrfolk.kiev.ua/