Закрити
Джоаккіно Россіні
13 Квітня 2007, 00:00 , Переглядів: 9358
FacebookTwitterLivejournal
Джоаккіно Россіні Джоаккіно Россіні

Невичерпне мелодійне багатство, легкість та іскристість, експресивність музики, яскрава сценічність обумовили популярність опер Россіні в усьому світі

Россіні (Rossіnі) Джоаккіно Антоніо [29.2.1792, Пезаро, - 13.11.1868, Пассі, біля Парижа (в 1887 прах перевезений у Флоренцію)], італійський композитор. Народився в родині музикантів (батько - сурмач і валторніст, мати - співачка). З дитинства навчався співу, грі на чембало, скрипці, теорії музики. Маючи гарний голос, співав у церковних хорах, виступав як акомпаніатор і диригент хору в оперних театрах. Систематичну музичну освіту одержав у Болонському музичному ліцеї (1806-10), де займався у В. Каведаньї (віолончель), С. Маттеї (контрапункт). З 1806 член Болонської філармонічної академії.

Як оперний композитор дебютував у 1810 ("Вексель на шлюб", Венеція), завоювавши широку популярність. Зв'язаний контрактами з антрепренерами Болоньї, Венеції й інших міст, писав по кілька музично-драматичних творів щорічно. Ці опери, у тому числі "Шовкові сходи" (1812, Венеція), "Пробний камінь" (1812, Мілан), свідчать про формування творчої індивідуальності Россіні. В операх "Танкред" й "Італійка в Алжирі" (обидві 1813) проявилися реформаторські тенденції: Россіні надав операм сучасного героїко-патріотичного звучання, знайшов нові виразні засоби. В обстановці міцніючого національно-визвольного руху італійського народу проти австрійського гніту це було із захватом зустріто публікою. В 1815 на прохання патріотів Болоньї Россіні написав "Гімн незалежності", виконаний під його керуванням. Австрійська поліція встановила нагляд за Россіні, що тривав багато років. У ряді опер, написаних для Неаполя (1815-22, в основному для театру "Сан-Карло"), - "Отелло" (по Шекспіру, 1816), "Мойсей у Єгипті" (1818), "Магомет ІІ" (по трагедії Вольтера, 1820), "Зельміра" (1822) - виявилось тяжіння Россіні до патетичного стилю, до драматизації опери, перебудові її в народно-героїчну. Звідси перевага ансамблево-хорових сцен, наскрізного музичного розвитку, драматичної характерності. Одночасно він працював над відновленням опери-буфа, насичуючи твори цього жанру реалістичним змістом.

З найбільшим блиском музично-комедійний талант Россіні виявився в опері "Севільский цирюльник" (1816, Рим; написаний за 19-20 днів) - шедеврі італійської опери-буфа. Россіні прагнув до драматургічного й образного відновлення комічної опери, він створив побутову музичну комедію (лірико-комічна опера "Попелюшка", 1817, Рим), реалістичну музичну драму ("напівсерйозна" опера "Сорока-злодійка", 1817, Мілан). Для творчості Россіні характерне взаємопроникнення жанрів: у комічних операх з'являються драматичні й навіть трагічні ситуації, а в операх-серіа - жанрово-побутові епізоди. Россіні вільно перетворив у музиці своїх опер італійські народні пісенні й танцювальні ритмо-інтонації, різноманітні побутові музичні жанри, найбагатші можливості бельканто.

В 1823 у Венеції була поставлена "Семіраміда" - остання з написаних для Італії опер Россіні. З 1824 він улаштувався в Парижі. Був музичним керівником Італійського театру, з 1826 - королівським композитором і генеральним інспектором співу. Вивчивши французьке оперне мистецтво, переробив свої опери "Магомет ІІ" й "Мойсей у Єгипті" (у Парижі - за назвою "Облога Корінфа", 1826; "Мойсей", 1827), створив твори в жанрі французької комічної опери. Россіні багато чого сприйняв від французької музичної культури, але в той же час він зробив великий вплив на оперних композиторів Франції.

В 1829 в обстановці суспільного підйому передодня Липневої революції 1830 у Франції була створена остання опера Россіні - "Вільгельм Телль", що зіграла видну роль у розвитку жанру великої опери. Це - краща з народно-героїчних опер Россіні. У монархічних країнах оперу переслідувала цензура, доводилося міняти назву, текст (у Росії - за назвою "Карл Сміливий"). Створивши близько 40 опер, Россіні після "Вільгельма Телля" відійшов від оперної творчості. У наступні роки ним написані фортепіанні, вокальні мініатюри, з творів великої форми - "Стабат матер" (1842), "Маленька врочиста меса" (1864). В 1836-55 жив у Болоньї, Флоренції, керував Болонским музичним ліцеєм. З 1855 знову влаштувався в Парижі, де його будинок був одним з найавторитетніших музичних салонів. Творчість Россіні мала визначальний вплив на наступний розвиток опери (В. Белліні, Г. Доніцетті, Дж. Верді) і вплинула на еволюцію європейського оперного мистецтва 19 ст. Невичерпне мелодійне багатство, легкість та іскристість, експресивність музики, яскрава сценічність обумовили популярність опер Россіні в усьому світі.

Видалити Відміна
Забанити Відміна