Закрити
Ерагон: Дракони реабілітовані!
04 Січня 2007, 00:00 , Переглядів: 7050
FacebookTwitterLivejournal
Ерагон: Дракони реабілітовані! Фото: http://eragon.my1.ru Ерагон: Дракони реабілітовані!

Колись один хлопчик, що страшенно не любив математику, вирішив придумати свій світ. Часу у нього було багато, оскільки батьки мали свої уявлення про те, як потрібно виховувати своїх дітей, і не віддавали їх до школи, як це прийнято в усьому світі, а виховували самостійно вдома, тож він любив багато читати, тисячі книжок.

Мабуть саме після чергової фентезійної книжи йому і прийшла в голову думка, що він може написати свою, може не таку й шедевральну, як у Толкіна, але теж непогану книжку.

І ось вже по пагорбах Алагезії скачуть, рятуючись від могутнього короля Гарбаторікса та його моторошного чорного мага Дурзи підліток Ерагон зі своїм наставником Бромом, рятуючи від смерті самих себе та передостаннього дракона, точніше дракониху Сапфіру - спочатку на сторінках книжки-самвидаву для поширення між своїми друзями.

Через два роки ця книжка буде не лише перевидана не один раз, перекладена на половину мов світу, протримається кілька місяців на першому місці різноманітних списків бестселерів відомих видань, і, нарешті, екранізована за участю грандів акторського мистецтва - Джеремі Айронса та Джона Малковіча. Так-так, авторові Ерагона, Крістоферу Паоліні, на момент написання було всього 15 років, зараз йому вже 23 і два місяці тому він отримав The Quill Awards - одна із престижних премій в літературі. На жаль, цикл "Спадок", першою книгою якого є "Ерагон", в Україні так і не виданий, тому більшості глядачів, як і мені, доведеться знайомитись з Алагезією по кіноверсії.

Висновки якості екранізації, таким чином, доведеться відкласти до пізніших часів, а поки що варто просто оцінити те, що вийшло у кіномитців.

Отже, дракони… Звичка тицяти їх будь-куди із третьосортними серіалами включно призвела до того, що фільми, де дракону відводиться хоч трохи більше часу, аніж п"ять хвилин, за які головний герой повинен його вбити, вже викликають у широкого загалу відразу. Не в останню чергу це було пов'язано з примітивізацією самого поняття "дракон" - тупа ящірка з крилами, ось до чого звели ці створіння.

Чудові фільми на зразок "Серця дракона" просто проходять поза увагою і зникають в небуття, натомість відверті невдачі - "Підземелля драконів", "Влада вогню" згадуються постійно, в результаті чого повноцінними себе почувають дракони хіба що на сторінках книжок Сапковського та в аніме.

Тепер ось виявляється, що ще в "Ерагоні" - хто б там що не говорив, а головною героїнею все-таки є Сапфіра. Їй приділялась вся можлива увага режисера та спеціалістів по спецефектам - міміка, грація, і, головне, величезні сині очі дарують їй титул кращого дракону епохи, тут сумнівів бути не може, хоча маленьким драконеням вона мені подобалась більше. Чого варті захоплюючі польоти в її виконанні, а вогняне нищення ворогів в бою з військом Дурзи… Мабуть ви вже зрозуміли - це дуже гарний фільм, якщо говорити саме про драконів. Дракони реабілітовані в очах суспільства.

Щодо людей, то тут справа гірша. Зрозуміло, що підліток, яким би вундеркіндом він не був, не зможе написати такий детальний, узгоджений, яскравий світ, як Середзем"я. Звісно, у нього буде багато шаблонів, оскільки весь його досвід поки що взято з книжок, які цими штампами наповнені - саме тому в Ерагоні неймовірно везучий головний герой, якому, попри всю його дурість, щастить не лише вціліти, а й завоювати серце принцеси, неймовірно безпечні та самовпевнені тирани, які будуть слати навздогін втікачеві все більше і більше помічників, поки не прийде час, коли навіть власне втручання нічого не змінить і все таке інше. Але воно все ж не йде в порівняння із великим магом, який не зміг кілька років побачити власний виріб, що несли йому все ближче під носа, якщо вже розбирати все з точки зору логіки.

До того ж це все береться з життя, тому, мабуть, нерозумно буде дорікати авторові в тому, що люди мають звичку набивати собі гулі, незважаючи на попередження тих, хто їх вже набив, тому хай з художної точки зору сюжет досить посередній, багато хто навіть закидає Крістоферу звинувачення в запозиченні то із "Зоряних війн", то із творчості Толкіна, то ще щось - як на мене це все не має сенсу, оскільки була б його книжка такою вже поганою, то навряд чи вона здобула стільки прихильників, хай навіть на хвилі зацікавлення фентезі, яку підняла того року екранізація "Володаря кілець", скоріше за все зникла б десь серед мільйонів центнерів зіпсованого на доробки посередностей паперу.

А в запозиченні можна звинувачувати будь-якого майстра пера, який народився пізніше за Шекспіра, тим паче думка критиків якась дуже вже одноманітна - хтось один крикнув про "Зоряні війни" і понеслось повторення у всіх. А що в "Нескінченній книзі", "Хроніках Нарнії" і ще багатьох яких інших книжках, які визнані шедеврами дитячої літератури, сюжет в цілому такий самий - чомусь всі швидко позабували.

Щодо акторів все теж досить посередньо. Айронс досить швидко покинув сцену, як того потребує доля старого вчителя головного героя - і добре, що обрали його, бо він досить добре підходить на цю роль, а ще одного виконання вчителя Лайамом Нісоном ніхто не пережив би. А от Малковічу взагалі не дали достатньо часу показати себе - сподіваюсь він це зробить в продовженні. Едвард Спелеерс ще занадто юний, щоб від нього можна було чогось очікувати, він все більше грає відповідний своєму віку образ - запального до ідіотизму підлітка, який намагається довести всьому світові свою героїчність, тому в цій частині трилогії всю глядацьку увагу довелося взяти на себе чорному магу Дурзі.

Лише після сеансу, перечитавши список акторів, я зрозумів, що його роль виконав Роберт Карлайл - той самий маленький смішний британець, що намагався створити групу чоловічого стриптизу в однойменній комедії дев"яностих, настільки бездоганне було перевтілення. Його Дурза - справді маг-демон, якого боїшся без усіляких чорних балахонів та масок-черепів, він грає одним обличчям та очима, і робить це відмінно. Досить непогано також виглядав Гарет Хедлунд - у нього вийшов такий собі класичний темний ельф на дорозі добра.

Не можна не сказати кілька слів про того, хто заварив цю кашу - режисера Стефана Фангмейера. Це його дебют в ролі режисера, і вже саме це рішення продюсерів вказує на те, на що робили головний акцент при створенні фільму. Фангмейер - відомий в Голівуді спеціаліст по спецефектам, він почав займатись цим ще при створенні визнаних шедеврів розважального жанру "Термінатор - 2" та "Парк Юрського періоду", а закінчив "Ідеальним штормом", "Хазяїном морів" та "Спасінням рядового Райана", за які чотири рази номінувався на Оскар. Ось звідки у фільма досить посереднє виконання в частині власне режисури, що в деякій мірі компенсоване неймовірними спецефектами - батальна сцена повстанців та армії Дурзи хоч і коротенька, але по видовищності в чомусь навіть виграє у джексонівських штурмів, особливо по файерболам та драконам.

Підсумовуючи - перед нами звичайна підліткова фентезі з виключної якості спецефектами. Її не буде досить, щоб когось чомусь навчити, та й не ставилась перед собою авторами така задача, але чудово розважає відведений час, за який заплатили глядачі, і може надихне когось на створення своєї книжки, щоб в майбутньому - хто його знає, може й стати ще одним Професором.

Видалити Відміна
Забанити Відміна